Далеко не вперше читаю цю газету, хоч роблю це не регулярно, оскільки передплачувати її відверто не хочеться уже протягом багатьох років. Хоча б через те, що вона аж ніяк не відображає тих проблем, із якими щодня стикаються криворіжці. Та й ті місцеві правителі, які з її сторінок вихваляють моє рідне місто, виглядають якимись несправжніми, кабінетними й штучними, ніби вони в тих кабінетах з ранку до вечора тільки те й роблять, що виголошують різні промови та вручають подарунки й грамоти своїм абсолютно покірним підлеглим. А ще – люблять вітати з різними святами (в тому числі, - з так званими «професійними») мало не в кожному числі, ніби ті привітання несуть нам якусь вкрай потрібну інформацію. . Однак те, що «сотворили» так звані її журналісти (бо реально вони швидше виглядають піарниками місцевих владців) протягом червня цього року, навіть мене, звичного до їхнього підлабузництва, вразило. Я рахував, рахував світлини, на яких були зображені Юрій та Олександр ВІЛКУЛИ посеред інших людей, а потім збився та й не захотів більше витрачати час на цю марноту. Бо й так уже було зрозуміло, що міський голова та його син – це два головні «героя» того словесного потоку разом зі знімками за вище зазначений місяць. Але – не тільки вони. А ще й групка народних депутатів від Кривого Рогу, яка була неодноразово помічена під час уже згадуваних привітань з різними святами. І виходило так, що неначе усе в місті крутиться навколо тих двох «сотоварищи», а всі інші криворіжці – то всього лише як малозначуще тло для них. І в цьому відношенні найбільше запитань у мене виникло після прочитання матеріалу на 4-й сторінці газети числа 47- го за цей рік від 24 червня під заголовком: «Аленксандр Вилкул: Фонд «Украинская перспектива» станет объединяющей силой для развития региона и страны». Бо як же ж тоді бути з уже діючою справді потужною організацією «Українська європейська перспектива»? Це робиться для того, щоб народ заплутати й збити з пантелику? Чи для того, щоб зазначена в «ЧГ» інформація про «перспективу» була для криворіжців «роднєє і поняятнєє» за вище зазначену європейсьу? Чи це, можливо, топ-менеджер підприємств відомого на увесь світ олігарха, який не збирається відчутно допомагати Збройним Силам України, хоче вбити в мізки криворіжців, що орієнтуватися треба на нього і його «патрона», а не на справді єжвропейські цінності? Тому слабо віриться, що «Червоний гірник» - це справді загальноміська газетая, як у ній зазначається, а швидше за все – існує для того, щоб криворіжці трималися позицій вищезазначених двох місцевих «героїв» «сотоварищи». Сергій ЗІНЧЕНКО
|