PP

     П`ятниця, 29.03.2024, 01:08



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2011 » Квітень » 29 » АВТОРИТЕТНА ДУМКА Юрій ЩЕРБАК: «І перший удар був нанесений Чорнобилем, а другий – Фукусімою»
22:08
АВТОРИТЕТНА ДУМКА Юрій ЩЕРБАК: «І перший удар був нанесений Чорнобилем, а другий – Фукусімою»
– Вас, пане ЩЕРБАК, називають «людиною, яка не боїться починати». Ви є – і засновником, першим лідером Партії зелених, і членом Ради із зовнішньої й безпекової політики, народним депутатом були, і Послом України в Ізраїлі та США, і в Канаді, та й радником одного з Президентів України, і першим міністром охорони навколишнього середовища… А ще – автором повістей, романів, п’єс, оповідань, кіносценаріїв фільмів. Ким Ви тільки не були! Ось лише письменником Ви продовжуєте бути, а не починаєте. І в цьогорічний ювілей Чорнобильської катастрофи з ким про це поговорити, як не з автором першої документальної повісті «Чорнобиль», виданої услід за тією пам’ятною подією. Що спонукало Вас тоді взятися за перо?
– Те, що сталося 26 квітня 1986 року, увійшло в історію людства. І тепер ми багато знаємо про подію, про яку тоді ніхто нічого не знав. Крім оперативного персоналу АЕС і вищого керівництва Радянського Союзу. А спонукала мене поїхати туди, в «зону», невідомість і відсутність інформації. Це гидке відчуття, коли знаєш, що щось відбувається, і масштабне, але не знаєш, що саме і наскільки небезпечне. Як почали нас запевняти, що «нічого особливого» не відбулося, весь народ, знаючи цю «новомову» комуністичних часів, зрозумів, що відбулося насправді щось серйозне. Як лікар, я був відряджений туди. Ще з двома лікарями, один онколог, другий ендокринолог. Міністр охорони здоров’я дав нам завдання – подивитися, що там діється. І як письменник, як журналіст, я взяв із собою магнітофон і почав записувати голоси. Ще жодної системи не було, вони там якісь назви технічні казали – «барбатьор»… А я уявлення не мав, де третій, де четвертий блок. Набиралася певна сума свідчень, з якої можна було робити висновки. Я ходив по госпіталях, де лежали пожежні, оперативний персонал, і розмовляв з ними. І почав докопуватися до того, що ж там сталося. Оце такий початок. Мого там ніякого героїзму не було – я дійсно боявся за внуків, за дітей. Що відбувається, ми не знали, а коли поїхали і побачили там спеціалістів – я вже знав, що насправді сталося.
– Коли ви «взнали», писати про це було небезпечно, як і говорити, ви переступили через якісь межі?
– Комуністична партія визначила людей, які мали право про це писати. Це відомо. Якийсь такий «пул» був, журналісти з «Правди», «Ізвєстія» «Комсомольской правди», газети «Красная звєзда» і ще «Труд» – вони мали писати про подвиги, про те, що не треба панікувати. Їх тоді влучно народ назвав «солов’ями Чорнобиля», які «щебетали» так оптимістично. Оскільки я був там нелегітимний, просто як лікар, то «Літературная газєта» московська і наша «Літературна Україна» послали мене як кореспондента. А про що писати? Я не мав офіційної інформації, як ті «прикріплені» журналісти, і мені було нецікаво про офіціоз. Я почав писати про те, що робилося навколо станції, що людей хвилювало. І що люди мало знають – як вживати воду, як їм харчуватися. Писав про госпіталі, як кров збирали для хворих, про речі, які зачіпали людей. Мені дали тисячі листів прочитати – в газетах, куди люди писали. Це стало темою виступів. Коли публікації пішли в Москві, у Києві, їх уже не могли ігнорувати.
– Тема Чорнобиля різко виринула в «антуражі» Фукусіми, інтерес до Чорнобиля знову з’явився, і неабиякий. Бо складалося враження, пане ЩЕРБАК, що людство почало забувати про Чорнобиль, за чверть століття масив питань і проблем став більше «нашим», суто українським, хоч повністю ці проблеми, як і радіація, не вивітрилися. Але з 25-літтям Чорнобильської катастрофи збіглася в часі й аварія на Фукусімі в Японії, повернувши людство в русло дискусій і дебатів про необхідність чи заборону розвитку атомної енергетики. Чи індустрія ядерної енергетики вже не становить такої глобальної небезпеки, яку становила ще недавно? Та й людство від українського «Чорнобиля» наче відгородилося трошки…
– Відгородилося, і не трошки, а дуже серйозно!.. Я вам скажу, що тут – величезні впливи «ядерного лобі». Ми не можемо уявити, які кошти вони мають, якими ресурсами управляють. І перший удар був нанесений Чорнобилем, а другий – Фукусімою. Зараз під величезним питанням – розвиток ядерної енергетики у світі стоїть. А це лобі – дуже могутнє. В принципі, це нешлюбне дитя – я так це називаю – промислово-ядерного військового комплексу… Вони ніколи не відступлять, щоб набудувати на землі ще тисячу атомних реакторів і поставити людство на грань загибелі.
– Пане ЩЕРБАК, у Вашій розповіді прозвучало слово «барбатьор». Мені довелося побувати у Чорнобильній зоні, там про цей «барбатьор» ходять легенди, начебто в ньому мав бути втоплений реактор, якого там нема, кудись подівся, чи «інопланетяни» викрали… Чи Вам доводилося про це щось чути?
– Це світла народна легенда! Це міф! Ми живемо в історичному, праісторичному, доісторичному світі. Це час, коли на наших очах міфи народжуються. Була така світла мрія киян, ніхто про той реактор не знав, що і як, але ходила легенда, що реактор кудись занурять - і він зникне. Нічого подібного, стоїть ця споруда, 90 тонн палива було уранового в реакторі, де вибух був, точніше, 2 вибухи, споруда, яку рознесло, а барбатьор – то басейн начебто під реактором… Є таке поняття «китайський синдром» – що пропалить до дна, сягне дна – як у Фукусімі сталося. І потрапить куди? – у воду, а там тоді буде велетенський паровий вибух і рознесе третій блок з його запасами пального, рознесе всю станцію, і то була неймовірна небезпека. Я якраз у той час був на станції – в час, коли наші пожежні… вони були там білі просто, їх перепалило всіх… вони відкачували воду з того барбатера, кілька груп, які йшли до барбатера й витягували воду, щоб не було вибуху. І вони врятували – Європу, Київ, Україну – від страшного лиха. Звичайно, не було там жодних зникнень, інопланетян, але ось приклад, як народжуються легенди. Мені один оператор телебачення розповідав: «Я раптом уявив, що 4-й блок – це жива істота, монстр, хижак, динозавр». Він казав, що коли знімав цього монстра, то був сповнений до нього ненависті, це оператор, який усе знав, освічена людина. Але ніхто нічого звідти не забрав, на жаль, і якщо ми не заберемо ті залишки, то ніхто не забере.

Надія СТЕПУЛА, з інтерв’ю на радіо «Свобода» із Юрієм ЩЕРБАКОМ «Існує 10 подібностей між Чорнобилем і Фукусімою», 25 квітня 2011 року
Категорія: ІНШЕ | Переглядів: 1201 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: