Від серця відлучаю те чуже, Що не болить за нашу землю й мову. Чи ніч прийшла, а тому пізно вже В пітьмі шукати долю світанкову?
«Борітеся – поборете!», - казав Кобзар великий. А ми все чекаєм Месію, щоб нам пута розірвав, Сад Гетсиманський повернувши з раєм.
Навіщо? Бо коли ми – не народ, Не здатні стать господарями в хаті, Не треба нам ніяких нагород. - Рабами будем жить при супостаті.
А коли в жилах ще нуртує кров І серце пробиває шлях до волі, Відлучимо чужинське. Хай любов Здобуде правду в українськім полі!
Анафема – служителям пітьми, Загарбникам посад і кабінетів! Для вас, злодюги, - камери тюрми, А смітники – для ваших віп-портретів!
Від серця відлучаю те чуже, Що не болить за нашу землю й мову. Чи ніч прийшла, а тому пізно вже В пітьмі шукати долю світанкову?
Сергій ЗІНЧЕНКО, сайт «Промінь пошуку», 15 лютого 2013 року
|