ЦІ ДВА потяги зі станції “Роковата” відбувають майже одночасно: мій, приміського сполучення, на П’ятихатки, їхні причепні вагони (тепер уже - «міждержавного» сполучення, - на Сімферополь. До сімферопольських вагонів всідається 3 – 4 десятка добре екіпірованих по-курортному наших земляків. Для них настали по-справжньому «кльові» часи: поки «свідомі» пересилають п’ятигривневу допомогу оборонцям країни і схвалюють бойкот відвідин окупованого українського чорноморського побережжя, з’явилася можливість скористатися всіма привілеями штрейкбрехера в курортному обслуговуванні …
Мої попутники до П’ятихаток, незнайомі мені люди, від’їдуть разом зі мною на 10 – 15 хвилин пізніше після відбуття «сімферопольців». Між нами започатковується розмова. Як і варто чекати, тут є ті, близькі родичі яких від’їхали на український схід у зовсім іншій екіпіровці і тепер кожну хвилину дивляться в очі смерті. Між пасажирами триває тиха розмова. Хтось розповідає про те, що син однієї знайомої боїться за своє життя і готовий тікати з фронту (“краще відсидіти у в’язниці, зате будеш живий)”, інші з певним почуттям гідності наводять свої приклади про те, як їхні сини, навіть перебуваючи у шпиталі, обіцяють за першої можливості повернутися до бойових побратимів …
Багато вже велося балачок про те, різні ми, чи ні, і в чому ця відмінність: чи в тому, де ми живемо (на заході чи на сході), чи в чомусь іншому.
Війна болісно оголила нерв нашого суспільного організму і дала відповідь, яку раніше дали самі для себе незламний борець за волю України Левко ЛУК’ЯНЕНКО і тисячі його попередників та наступників. На це запитання та на інше (про те, що є стержнем гідності і незламності справжнього громадянина), вони відповіли: “Любов до України! І саме так, за словами видатного дисидента, прокладалися кроки його громадянського зростання: спершу полюбив землю коло хати, а потім все ширше і ширше, і згодом пізнав ставлення до рідної землі самого Тараса ШЕВЧЕНКА.
Тільки осягнувши всю глибину своєї спорідненості з рідною землею і рідним народом, людина з будь-якого куточка країни здатна відірватися від обивательщини і споживацького буття, здатна чинити жертовний подвиг заради спільного добра і незалежності України.
Микола КОРОБКО
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
