PP

     П`ятниця, 26.05.2017, 01:43



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2015 » Серпень » 16 » Карають героїв, або Вільну Україну – за грати?
09:07
Карають героїв, або Вільну Україну – за грати?

Вже після зустрічі в Кривому Розі із всесвітньовідомим правозахисником Євгеном ЗАХАРОВИМ, яка трапилася на прохідній до військової прокуратури Криворізького гарнізону, і після судового засідання, яке тривало того ж дня аж до пізнього вечора, та навіть пізніше: після того, коли за два дні на профілі Facebook пана ЗАХАРОВА побачив дещо обнадійливу інформацію, - я вирішив знову звернутися до книги нашої геніальної письменниці Ліни КОСТЕНКО «Записки українського самашедшого». І в черговий раз мене вразили своєю точністю і правдивістю її оцінки, хоча минулі кілька років за своєю переворотністю, здавалось би, мали б відчутно вплинути на суспільство. І вплинули. Але, як на мене, - не відчутно, і – далеко не всюди однаково. Ось, наприкдад, ці думки, з духовних пошуків головного героя того роману:
«Культивується порно, приблатняк, матерщина. У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України. Все, що є вищого і зловорожого, вигрівається під сонцем нашої демократії. Україною правлять люди, які її не люблять і яка їм чужа... Але чому? Звідки це все взялося? Які шлюзи прорвало? Чому стоїть у суспільстві густий дух плебейства? Чому до влади прорвалися шахраї і невігласи? Чому все купується і продається? Чому домінує жлобство на державному рівні? Чому все це називається – демократія, народовладдя?!
- У Біблії це називається «пішло вгору Хамове плем’я. – сказала дружина».
1. КОЛИ ГЕРОЇВ КИДАЮТЬ ЗА ГРАТИ...

А тоді, 4 серпня, на прохідній до місцевої віськової прокуратури, Євген ЗАХАРОВ менш ніж за годину до початку судового засідання, давав відповіді на мої запитання і - представника телерадіокомпанії «Криворіжжя». Посеред іншого, він розповів про підсудного (українського воїна-добровольця, одного із засновників добровольчого батальйону «Айдар», відомого на всю україну журналіста і правозахисника Юрія ГУКОВА), таке:
«Це відомий журналіст, в Луганській області він працював у тій області і в національних газетах, був спеціальним кореспондентом газети «Дзеркало тижня» в Донецькій і Луганській областях. У нього гарна освіта, він закінчив факультет звукорежисури Санкт-Петербургського інституту кіно й телебачення, знімає, робить відео. Він - журналіст різноплановий: і телевізійний, і пише для газет, і ще громадський діяч. Зокрема, - він був головою окружної виборчої комісії в Красному Лучі в 2012-му році. Патріот, був учасником подій на Майдані ще з 2004 року… Коли почали відбуватися ці події на Донбасі, він припинив свою журналістську працю і на початку травня 2014 року пішов добровольцем захищати Україну…».
То що ж сталося, що таку людину, борця за вільну Україну, раптом ось так просто кинули за грати? Ось позиція правозахисника Євгена ЗАХАРОВА:
«А сталося все із-за конфлікту з командиром «Айдару» Сергієм МЕЛЬНИЧУКОМ. Одним із перших він почав говорити про безлад у батальйоні, про катування полонених…. Одного разу вони затримали одного з командирів сепаратистів на прізвисько «Батя», якого били просто нещадно. І коли ГУКОВ це побачив, він намагався тому допомогти, дав води, дав закурити й побіг викликати «швидку». Але її не пропустили до цього полоненого, а самого ГУКОВА посадили в пвідвал… Я коли про все це дізнався (а тоді я ще не був із ним знайомим): про те, що бійця «Айдару» заарештували й посадили в підвал за те, що він протестував проти катувань полонених, то вирішив, що його треба рятувати. І мені вдалося його звідти витягнути за допомогою інших людей. Зокрема, - Андрія ПАРУБІЯ, який на той час секреатрем РНБО і з часів Майдану мав вплив на Сергія МЕЛЬНИЧУКА. Та він сказав, що не хоче кидати цей батальйон, і не піде звідти, бо хоче захищати Україну. Сказав, що боровся проти того, аби у моєму загоні, що я з іншими засновував, не катували людей, і вважає, що командир має вибачитися перед усім строєм батальйону. І тому мені довелося його дуже довго умовляти, щоб він пішов звідти. Я просто боявся, що його уб’ють там. Я говорив з МЕЛЬНИЧУКОМ і зрозумів, що той ніколи не визнає своїх помилок. Мені вдалося його вмовити. Зокрема. я його запрошував на роботу до Харкова. Він деякий час був у Житомирі, а потім вирішив пристати до моєї пропозиції й почав з 1 вересня 2014 року працювати у нас, у Харківській правохзахисній групі як журналіст».
Євген ЗАХАРОВ розповів історію про трагедію в сім’ї ГУКОВА, бо розстріляли його дружину в зоні АТО, і троє дітей залишилися без матері. А перед цим він з кількома бійцями виконував завдання комбата Сергія МЕЛЬНИЧУКА із затримання «одного сепаратиста», за що до Юрія ГУКОВА й хочуть застосувати статтю про розбійний напад. З цього приводу Євген ЗАХАРОВ розповів наступне:
«23 червня Юрія ГУКОВА затримали. Печерський суд київський (сумнозвісна суддя та сама ЦАРЕВИЧ) за три хвилини йому дала СІЗО, не з’ясовуючи анічого абсолютно, а виходячи тільки з того, що він звинувачується у розбої (187, ч. 3) … розбої, скоєному організованою групою за попередньою змовою. І його посадили в СІЗО, а оскільки проводити розслідування передали сюди, у військову прокуратуру Криворізького гарнізону, то тут розслідують.. Ми подали апеляцію в апеляційний суд міста Києва. Апеляцію переносили чотири рази, а завтра буде п’ятий. А тим часом термін, який дала суддя ЦАРЕВИЧ, спливає в кінці дня 7 серпня, і тут призначили на сьогодні суд з приводу подовження терміну утримання під вартою, в СІЗО криворізькому. І якщо сьогодні о 3-й годині буде таке рішення ухвалене судом, то вже не буде предмету для розгляду апеляції, бо ухвалу суду ЦАРЕВИЧ перестане діяти, буде нова ухвала, ця. Чому його прдовжують всього-навсього на тиждень, з 8-го по 15-те серпня? Бо випускати його не хочуть, хочуть, щоб він сидів. Це при тому, що троє маленьких дітей без батька й без матері, і в школу треба йти. Зараз вони у батьків матері вбитої, в Перевальному. Батьки – літні, пенсії не отримують, і як вони будуть годувати тих дітей, не зрозуміло…» А потім – ше додав:
. «Я так бачу… Складу злочину як розбій там немає. Абсолютно. І не було ніякої попередньої змови, а був наказ командира затримати й привести.. Юра у побитті участі не брав. Зброєю не погрожував. Коли побачив бійку, то навпаки: припинив її і всіх забрав звідти, щоб це припинити... Тож які до нього претензії? Розумієте? А санкції можуть у вигляді увязнення аж до 12-ти років. Я намагався його взяти на поруки, чотири рази на суди спеціально приїздив до Києва, а вони весь час переносили… Спробуємо ще тут. Може, його віддадуть на поруки. Хоча, якщо чесно, дивлячись на розвиток подій у цій справі, я в таке щось не дуже вірю…».
І Євген ЗАХАРОВ не помилився… На поруки не віддали.
2/ «ЛІНІЮ ОБОРОНИ ТРИМАЮТЬ»… ПОКИ ЩО ЖИВІ


А за кілька днів, нас наздогнала звістка від Євгена ЗАХАРОВА. У своєму профілі на FB 7 серпня після 21-ї години він написав:
Журналіста та громадського діяча Юрія Гукова (Асєєва) затримали 23 червня, а 25 червня сумнозвівсна суддя Царевич запроторила його в СІЗО. Майже півтора місяці боротьби за його звільнення закінчилися перемогою: годину тому Юрія звільнили з Криворізького СІЗО після ухвали Апеляційного суду м. Києва (Вячеслав Дзюбін - головуючий, судді Денис Мосенко, Дмитро Сокуренко) про заміну утримання під вартою на особисте поручительство та рішення суду в Кривому Розі (суддя Юрій Мельник) про негайне звільнення Юрія Гукова з-під варти за статтею 206 КПК. Але подальша боротьба попереду: Юрія обвинувачують за ч.3 ст. 187 (розбій), як на мене, безпідставно, і ще доведеться далі. боротися за його долю і долю трьох його дітей, мати яких розстряліли 23 травня. Але поки що святкуємо й щиро дякуємо всім, хто долучився до звільнення Юри: їх так багато, що важко навіть перелічити! Все буде добре!».
І то дуже добре справді, що таке поки що сталося, що не добивають ті, що «царюють» над нпами, різними судами та іншими діями, якими розбивають серця.. Поки що можливий оптимістичний висновок Ліни КОСТЕНКО у згадуваному вище романі. «Лінію оборони тримають живі!». Додам: поки що. Хоча вважаю себе оптимістом. Бо бачу. Ясно бачу навколо, як це не печально, в рідному місті, справедливість інших слів Ліни КОСТЕНКО про українців:
«Іноді мені українці здаються таким великим гарним птахом, який сидить собі і не знає, що робиться на сусідньому дереві, який любить собі поспати, сховавши голову під крило. Крило тепле, притульне, сни історичні, красиві. М’язи розслабились, душа угрілася, - прокинувся, а дерево під ним спилюють, гніздо впало, пташенята порозліталися хто куди, сидять на інших деревах і цвірінькають вже по-іншому».

Сергій ЗІНЧЕНКО.
На світлинах:
Фото автора
Переглядів: 424 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: