ВІД "ЖИДОКОМУНИ" ДО "ЄВРЕЇВ – ГРОМАДЯН УКРАЇНИ " (закінчення)
 Початок у попередньому числі
У другій половині 1941 року ОУН переходить до діяльності в антинімецькому підпіллі. Очевидно, що це позначилося й на особливостях ідеології та пропаганди організації — однією з ключових тем стала критика "німецької колоніальної політики в Україні". Разом з тим з оунівських текстів у 1942 році зникає "жидобольшевизм" (у текстах польського підпілля на цей термін натрапляємо і в післявоєнних публікаціях), натомість використовується форма "московський большевизм". У 1945 році завершилася Друга світова війна, але не визвольна боротьба ОУН. У протистоянні з націоналістами важливим для радянської влади інструментом була пропаганда, яка зображала їх як німецьких пособників. Елементом образу "українсько-німецького буржуазного націоналізму" був приписуваний ОУН антисемітизм, який мав показати її ідеологічну близькість до нацизму. Тому радянські спецслужби поширювали від імені українських націоналістів антисемітські листівки (з дуже "характерним" для пропаганди УПА підписом — "бандерівці"). Ті, у свою чергу, видавали різноманітні роз'яснювальні матеріали, в яких відмежовувалися від подібних звинувачень. Очевидно, на руку радянської пропаганди грало використання націоналістами слова "жид", яке на теренах СРСР, згідно з російською традицією, мало виключно негативне, лайливе значення.
Тим часом радянська влада, яка намагалася представити членів ОУН як антисемітів, сама розпочала в 1948 році активну антиєврейську кампанію, відому як "боротьба з безрідним космополітизмом". В її рамках репресовано багатьох представників єврейської інтелігенції. Саме тоді, у 1948 році, ОУН відмовилася від використання слова "жид". У зверненні підпілля з вересня 1948 року читаємо: "Мешканці України неукраїнці! Росіяни! Поляки! Євреї! Ставайте разом з Українським Народом до визвольної боротьби проти московсько-большевицьких гнобителів України! Не виступайте проти визвольних прагнень українського народу!".
Очевидно, що для підпільників, більшість з яких походила із західноукраїнських теренів, така зміна звичного слова на нове та ще й нав'язане зовні окупантом, була непростою. Проте вони розуміли, що звичкою чи навіть традицією варто пожертвувати заради важливої політичної мети — підтримки іншими етнічними групами боротьби за незалежність. Її досягненню, зокрема, служила підготовлена ОУН у березні 1950 року листівка під назвою "Євреї — громадяни України". Її текст завершується патетичними закликами: "Хай живе держава Ізраїль і дружба між єврейським та українським народами! Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава! Слава керівникам Українського Революційного Руху С. БАНДЕРІ і генералові Т. ЧУПРИНЦІ!".
Ця листівка, напевно, — останній документ підпілля, в якому згадуються євреї. Адже незабаром, у середині 1950-х, українське підпілля було розгромлене. Українська визвольна боротьба набула інших форм — ненасильницького руху опору. І саме в рамках цього руху було налагоджено плідну співпрацю між українськими та єврейськими дисидентами. Успіхи цієї співпраці змусили чекістів проводити різноманітні провокації для загострення відносин між українцями та євреями.
У 1991 році не стало СРСР та його всесильної спецслужби, але, схоже, "КҐБ помер, та справа його живе". Тим, хто сьогодні не хоче бачити сильної України, вкрай важливо її скомпрометувати, а всіх українців і особливо українських націоналістів (минулих і теперішніх) представити перед світом антисемітами . І, на жаль, їм це вдається. Зокрема й тому, що декому з тих, хто претендує на те, аби називатися послідовниками ОУН, бракує чи то політичного такту, чи то політичної волі, притаманної націоналістам середини минулого століття.
Володимир В’ЯТРОВИЧ, tsn.ua, 14 лютого 2013 року
|
| Категорія: Cтатті з іншіх джерел | Додав: pprosvita (16.03.2013)
|
| Переглядів: 700 | Коментарі: 5
| Рейтинг: 5.0/1 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
