Український ГУЛАГ, або Сім кіл «Бублика»
Закінчення. Початок у минулому числі нашого часопису
 Олена ПОВІДАЙЧИК, правозахисник: «Такі події відбуваються у Кривому Розі не один рік. Коли прибуває етап, тих, хто виходить із автозаку, б’ють смертним боєм. Потім також. Якщо ти вночі нечітко назвав своє прізвище, битимуть не тільки «винного», а й усю камеру. Хто може собі це дозволити, купує спокій за гроші, доки вони є. За той період, про який ми говоримо, у Кривий Ріг привезли 150 осіб. Троє з них уже трупи. Кажуть, серцева недостатність. Доля ще двох невідома.
— Скільки років ви відстежуєте ситуацію в нашій пенітенціарній системі?
— П’ять років. І, за моєю інформацією, така ситуація у Кривому Розі незмінна всі ці роки. У даному разі вони промахнулися в тому сенсі, що почали вивозити з Херсона у Кривий Ріг, а потім, оскільки людям треба було бути присутніми в суді, їх повертали в Херсон. Таким чином, з’явилося більше інформації про те, що там коїться. Ми з батьками ув’язнених посилали телеграми про загрозу життю дітей. Ніхто не відреагував — ні президент, ні Департамент з виконання покарань. У Департаменті мені сказали, що ув’язнені поїдуть туди, куди треба, дарма що вони «почикались». Їх б’ють не тільки під час прийому. Крім того, їх усіх підряд по-звірячому промивають, щоб нібито видалити заборонені предмети, які містяться всередині.
— Наскільки унікальна описана вами ситуація?
— У Дніпропетровську всі місця ув’язнення страшні. Є там 45-та колонія для інвалідів, звідти протягом місяця виносять по три-чотири людини. До найстрашніших місць належать також Хмельницький, Волинь, Вінниця, Житомир, звісно — Харків. Луганськ у цьому сенсі я б не виділила. Він характерний, мабуть, лише тим, що там сидить дуже багато невинних. ГОЛУБЄВА Олексія привезли в лікарню з 70-ї колонії з Бучі. Він був побитий, тепер паралізований через травму хребта. У Департаменті заперечують, кажуть, що доказів немає. Все завжди шито-крито. Один іноземець залишився без ока за те, що не схотів платити за комфортні умови. Кажуть, об кут ударився, тільки немає на ньому слідів удару об кут. У в’язницях і колоніях дуже висока смертність. Ув’язнені працюють день і ніч і отримують, буває, по п’ять гривень. Це рабсила. Вони будують, шиють, майструють, пишуть картини — все це складова бізнесу адміністрацій. Коли батьки привозять передачу — сигарети, газовану воду, їм кажуть, що передавати це заборонено. Але все це завжди є в «отоварці» на території колонії. І коштує воно там утричі дорожче, ніж на волі. За скарги дуже жорстко карають, за них можуть убити. Щойно людина починає писати скарги, їй відразу кажуть, що з нею може, наприклад, статися серцевий напад. Нагадують про батьків. А батьків, котрі намагаються відстоювати права своїх дітей, просто запитують: хочете залишитися без сина, чи щоб у вас наркотики знайшли, будинок згорів? Сильну людину, котра намагається обстояти свої права, ламатимуть до кінця строку. Є люди, готові підтвердити все це. У тому числі ті, хто став інвалідом у місцях позбавлення волі. Чимало їх готові говорити. Але хто слухатиме? Адміністрації співпрацюють з міліцією. Існує такий бізнес: затримати людину, яка володіє певними фінансовими ресурсами. Затриманих привозять у СІЗО. Туди підсаджують засуджених, нерідко спортивної статури, котрі співпрацюють з адміністрацією, на жаргоні — «козли». Відомими способами затриманих ні за що людей змушують писати заяви про те, що вони, наприклад, убили людину. Потім починається торг, аби не давати справі ходу. Затриманих за крадіжку примушують узяти на себе інші злочини. Я можу стверджувати також, що їх підсаджують на наркотики. У мене є координати вже звільнених людей, котрі пройшли таке. І вони готові дати свідчення про все, що з ними сталося. У мене є інформація, що й гвалтують, знімаючи це на телефон. Втім, так роблять не тільки в якомусь одному місці. Коли ув’язнені не витримують катувань, побоїв і дуже бояться за своє життя, їм залишається тільки різати вени.
— Навіщо?
— Це дає їм певний перепочинок».
* * *___________________________________________________
Чиновники люблять організовувати тури для преси місцями тимчасового утримання і місцям позбавлення волі. Журналістам «тюремного пулу» охоче демонструють, як добре живеться людям за гратами. Квіточки на вікнах, чистенькі їдальні, кімнати психічного розвантаження і навіть футбольне поле для зеків. Такі репортажі мають милий вигляд. На картинці українські місця позбавлення волі не дуже поступаються аналогічним закладам десь у Швеції. А в тюремників усіх без винятку людські обличчя...
Насправді такі показові виступи — фарс, те саме що лицедійство перед спостерігачами на виборчих дільницях. Коли стороннім демонструють повний порядок, а щойно вони підуть, на виборчій дільниці починає кипіти справжня робота... Але ж не можна забувати про те, що покарання полягає у позбавленні волі, а не людської гідності та життя. Про те, що в нашій державі за гратами перебуває багато невинних людей. Тому що це бізнес. Великий бізнес. Зрештою, треба пам’ятати, що громадяни, перемелені цими жорнами, колись вийдуть на свободу. І нам жити поруч із ними, із цими покаліченими нелюдською жорстокістю, приниженими, розтоптаними, розлюченими людьми, які ні в що більше не вірять...
Олександра ПРИМАЧЕНКО
Від редакції. Очікуючи відповіді на наш запит у зв’язку з вищевикладеним у Держдепартамент України з питань виконання покарань, ми попросили коментар у представників Департаменту в Дніпропетровській області. Натомість отримали офіційне запрошення відвідати «Бублик». На жаль, ми не бачимо в цьому сенсу. Бо не сумніваємося, що візит журналістів не збіжиться в часі з приїздом і «теплим прийомом» чергового
етапу і що ті, хто цілком та повністю залежить від адміністрації, не ризикнуть здоров’ям заради розповіді про своє життя. Тим часом скорбних свідчень ув’язнених та їхніх рідних і за «кадром» залишилося вдосталь. Чимало їх готові говорити після винесення вироку, інші готові свідчити вже тепер, оскільки вийшли на волю.
Редакція готова надати слово представникам Департаменту. Якщо їм є що сказати.
«Державний департамент України з питань виконання покарань
ПРЕС-РЕЛІЗ
У зв’язку з аварійним станом будівлі режимного корпусу №2 Херсонського слідчого ізолятора прийнято рішення щодо закріплення районів Херсонської області за слідчими ізоляторами Дніпропетровської, Запорізької і Миколаївської областей та вивезення до них близько 700 ув’язнених з Херсонського слідчого ізолятора. Зазначена робота проводиться з 10 серпня 2010 року. На даний час до Дніпропетровського, Криворізького, Запорізького та Миколаївського слідчих ізоляторів вивезено 310 осіб.
Разом з тим, 17 серпня 2010 року під час прийому осіб, які прибули етапом до Криворізького слідчого ізолятора, п’ятеро ув’язнених виказали своє невдоволення з приводу проведення огляду їх особистих речей та обшуку, вступили в суперечку з адміністрацією. На зауваження персоналу слідчого ізолятора припинити протиправну поведінку ув’язнені не реагували та вчинили фізичний опір молодшим інспекторам чергової зміни.
У зв’язку з цим на підставі статті 18 Закону України «Про попереднє ув’язнення» до зазначених осіб були застосовані спеціальні засоби. Після застосування спеціальних засобів ув’язнені були оглянуті медичним персоналом, стан їх здоров’я визнаний задовільним. З приводу застосування спеціальних засобів проведені службові розслідування, порушень порядку їх застосування не виявлено, про всі випадки сповіщено прокурора. До інших осіб, які прибули етапом до Криворізького слідчого ізолятора з Херсонського слідчого ізолятора, спеціальні засоби та заходи фізичного впливу не застосовувалися.
Наразі обстановка у Криворізькому слідчому ізоляторі повністю керована та перебуває під контролем адміністрації установи.
27 серпня 2010 року»
газета «Дзеркало тижня», число 43 за 2010 рік.
|
| Категорія: Cтатті з іншіх джерел | Додав: pprosvita (01.01.2011)
|
| Переглядів: 737
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
