Голодомор – це не тільки нищення селянства, а й згортання українізації
А чи справді важко визначити, чи був Голодомор геноцидом, і, чи існують компартійні документи щодо нищення українців?
"...Голод в Україні 1932-1933 років має всі необхідні ознаки злочину проти людяності відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року і злочину геноциду згідно з Конвенцією "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" 1948 року. Встановлені об'єкт, суб'єкт, подія й склад злочину геноциду, його мотив та прямий умисел", - робить висновок, провівши дослідження великого числа міжнародно-правових та компартійних документів правозахисник Євген ЗАХАРОВ. Те, що ВР кваліфікувала Голодомор як геноцид, для нього є беззаперечно вірним актом.
А стосовно документів...
Хіба замало закритої постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР "Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі й у Західній області" від 14 грудня 1932 року, де, крім вилучення хлібу в селян та встановлення спеціального режиму в УРСР та на Кубані, ідеться про фактичне скасування політики українізації й констатується: "Замість правильного більшовицького проведення національної політики в ряді районів України, українізація проводилася механічно, без урахування конкретних особливостей кожного району, без старанного підбору більшовицьких українських кадрів, що полегшило буржуазно-націоналістичним елементам, петлюрівцям і ін. створення свого легального прикриття, своїх контрреволюційних осередків і організацій"?
Кожен, більш-менш привчений учитуватися в більшовицьку новомову, розуміє: партія визнала - усе справді українське є за визначенням антибільшовицьке. А ще постанова вимагала чистки партійних та радянських органів. Адже ці органи невірно провели українізацію, а тепер недостатньо ревно "патрали" селянина.
Тож Голодомор включав не тільки нищення селянства, а й згортання українізації разом із "зачисткою" тих "петлюрівських елементів", про яких ішлося в згаданій постанові, тобто інтелігенції. А ще - і репресії проти номенклатурників із недостатньою більшовицькою свідомістю, і заміну їх кадрами з-за меж УРСР.
А щоб не було сумнівів, що партія діяла відповідно до настанов "Маніфесту", тобто - до своєї ідеології, вчитаймося в слова другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя ХАТАЄВИЧА, виголошені в тому ж 1933 році: "Між селянами й нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут хазяїн. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система буде існувати завжди. Ми виграли війну!"
Чи міг піти вірний сталінський пес ХАТАЄВИЧ проти лінії ЦК, підсумовуючи наслідки Голодомору? Риторичне запитання.
Утім, існує й думка, що Голодомор був тільки однією зі складових геноциду українців, а останній був "класичним зразком геноциду". Належала ця думка автору самого поняття "геноцид", юристові, чиї розробки визначили зміст Нюрнберзького процесу та Конвенції ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього", - Рафаелеві ЛЕМКІНУ. В Інтернеті є текст його виступу англійською мовою під назвою Soviet Genocide in Ukraine з коментарями професора Романа Сербина (Канада). Українською цей текст наявний на сайті радіо "Свобода".
За ЛЕМКІНИМ, більшовицька політика масового нищення була цілком свідомо спрямована проти українців як нації, як певної суспільної цілісності з її унікальними культурними й ментальними рисами, а не лише проти селянства.
У геноциді українців ЛЕМКІН вбачав чотири складові:
1. Нищення української інтелігенції - мозку чи розуму нації.
2. Ліквідація УАПЦ - душі України.
3. Голодомор українського селянства - зберігача української культури, мови, традиції тощо.
4. Заселення України іноетнічними елементами для радикальної зміни складу населення.
Сукупно ці чотири складові або ж чотири напрями фізичного й культурного нищення українців і українства мали на меті, за ЛЕМКІНИМ, "систематичне нищення української нації, її поступове поглинання новою радянською нацією". При цьому, наголошував правник, не йшлося про фізичне винищення всіх українців, як це нацисти проголосили щодо євреїв. Але в разі успіху більшовицької програми геноциду "Україна загинула б так само, як би було вбито кожного українця, бо вона втратила б ту частину народу, яка зберігала й розвивала її культуру, її вірування, її спільні ідеї, які керували нею й дали їй душу, що, коротко кажучи, зробило її нацією, радше ніж масою людей".
Адже в силу історичних обставин українська нація була та, мабуть, і залишилася надто вразлива, "її релігійне, інтелектуальне, політичне керівництво, її вибрані і вирішальні частини є доволі малі. І тому їх легко ліквідувати". Для того щоб українці перестали бути собою, влившись у нову спільноту, "бо радянська національна єдність твориться не об'єднанням ідей і культур, а цілковитим знищенням усіх культур, усіх ідей, за винятком одної - радянської".
Як видається, автор концепції геноциду та сучасний правозахисник не надто суперечать один одному. Просто сьогодні в поняття "Голодомор" вже традиційно вкладається більший обсяг змісту, ніж на початку 1950-х. У той же час розуміння геноциду українців ЛЕМКІНИМ видається продуктивнішим для подальших наукових студій по всіх зазначених ним напрямах.
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
(З матеріалу «Про Голодомор, Маркса з Енгельсом і Валерія Солдатенка», для «УП», 18 серпня 2010 року).
|
| Категорія: Cтатті з іншіх джерел | Додав: pprosvita (29.08.2010)
|
| Переглядів: 862
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
