PP

     Понеділок, 10.08.2020, 22:19


вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » Статті » СТАТТІ З ІНШИХ ДЖЕРЕЛ » Cтатті з іншіх джерел

Битва відбулася не під Жовтими Водами, а під Княжими Байраками
Минуло 362 роки з дня переможної битви українського народу під проводом Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО у війні за визволення з-під польського колоніального гніту у травні 1648 року.
Новітні історіографи (зокрема, - доцент кафедри історії Дніпропетровського національного університету імені Олеся ГОНЧАРА, лауреат премії імені Дмитра ЯВОРНИЦЬКОГО Іван СТОРОЖЕНКО) встановив, що перший етап цієї битви (а саме: облога польського табору) проходив з 29 квітня до 15 травня на верхньому лівому розгалуженні Жовтої Ріки, який окреслюється сучасними селами Жовте, Пахарівка і Жовтоолександрівка. В селі Миролюбівка (Боголюбівка0 поставили хрест. А село Жовте, де стояли тоді основні війська Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, до цього часу адміністративно ділиться на сотні, а не на вулиці: перша сотня, друга... – до дев’ятої.
Другий, заключний етап битви – розгром польського війська – відбувся блискавично, 16 травня 1648 року. Під час виступу поляків паралельно балці Княжі Байраки у районі сучасних сіл Попельнасте, Грамівка та Григорівна. В останньому знаходився командний пункт Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО на завершальному етапі битви. І рівно 10 років тому на схилах Княжих Байраків нинішні потомки козаків спорудили пам’ятник – якраз на природному узвишші мальовничої околиці Жовтоолександрівки.
Отже, завершальний етап битви відбувся не під Жовтими Водами (однойменний населений пункт сучасну назву і статус міста отримав тільки в 1957 році, до цього він був селищем Жовта Ріка), а в урочищі Княжі Байраки. Тільки по прямій відстані між цими двома географічними координатами перевищує 50 кілометрів.
І саме переможна битва у Княжих Байраках (у ХІХ столітті тут була однойменна козацька станція) поклала початок становленню України як держави. Про це свідчить напис на пам’ятникові (граніт і бронза) скульптора В.ШУЛЬГИ й архітектора С.ЖИЛЯКА: «На річці Жовті Води та біля балки Княжі Байраки – з 29 квітня по 16 травня 1648 року силами Війська Запорізького та з допомогою кримськотатарського війська, очолюваного ТУГАЙ-беєм, було розгромлено польську армію і покладено початок визвольній війні українського народу за встановлення своєї державності».
Сам пам’ятник символізує союз між Богданом ХМЕЛЬНИЦЬКИМ і кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ, на основі якого в битві надали допомогу Війську Запорозькому кримськотатарські війська. Поєднання на полі бою української (козацької) піхоти з кримськотатарською кіннотою ТУГАЙ-бея стало вирішальним у забезпеченні перемоги української армії над польською.
Авторський задум вирішується з допомогою двох стел (червоний граніт), розташованих поряд на зрізаному у верхній частині насипу, що символізує давній (археологічний) зріз історичної події. Стели представляють народи й армії-союзниці. На лицьовому боці лівої викарбувано герб Б.ХМКЛЬНИЦЬКОГО, правої – роді Гіреїв. А на тильних – їхні зображення. Уздовж лівої грані стел, ширина і товщина яких майже півтора метра, з висоти кількох саженів спадає бронзовий рушник, на якому зображено покровительку запорозького козацтва – Богоматір Пресвяту Покрову.
Верхній кінець рушника з вершини української стели спадає в напрямку вершини кримськотатарської і під впливом «вітру історії» перетворюється на бойовий прапор. В орнамент нижньої його частини включено зображення «дерева життя» (три гілочки), що означає зв’язок часів: минулого, сучасного та майбутнього.
Між стелами проростає паросток бронзової колони – символ пробудження національної самосвідомості українського народу.
Поряд зі спорудою – кам’яна криниця, що живить зелень тематично-рослинного ансамблю навколо пам’ятника. З його тильного боку на оглядовому майданчику розміщено три гармати-фальконети, якими Б.ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ почав битву. Ці історичні бронзові вироби тричі намагалися за безцінь здати в металобрухт, проте завдяки старанням громадськості і правоохоронних органів вони щоразу поверталися на своє місце.

В’ячеслав БУЛАВА,
П’ятихатки, Дніпропетровська область; газета «Свобода» від 16 липня 2010 року.
Категорія: Cтатті з іншіх джерел | Додав: pprosvita (24.08.2010)
Переглядів: 2046 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: