Авторитетна думка «Найбільше, що може зробити людина, – запобігти пеклу»
Іммануїл КАНТ виходив з ідеї, що мораль – це те, чому ми маємо підкорятись. А коли в КОНФУЦІЯ запитали, чи є таке одне слово, яке може висловити всі філософські вчення, всю мудрість, яка існує, він сказав: є. Це слово – взаємність. Тобто, узгодження всіх взаємних інтересів. У КАНТА це «золоте правило моралі»: не роби іншому того, чого ти не хочеш, щоб зробили з тобою. Це ми можемо простежити і в народній мудрості.
У філософів різних філософських шкіл можна простежити одну й ту саму думку, висловлену різними словами, про те, що на землі не можна побудувати рай. Найбільше, що може зробити людина, – запобігти пеклу. А комуністи пішли на заперечення цього чи не найголовнішого постулату філософії як такої, вони вирішили побу¬дувати рай на землі. Рай, який вони вважали раєм. Примусовий рай. Наслідки цього експерименту відлунюють і дотепер. Відомий сучасний соціолог Володимир ЛЕФЕВР нещодавно провів у США дослідне анкетування. В анкеті було фактично два запитання. Перше – з якої країни ви емігрували? Друге включало три підпитання: чи вважаєте ви можливим брехати на судовому процесі, щоб урятувати невинно підсудного; чи вважаєте ви можливим брехати смертельно хворій людині, щоб полегшити її страждання; чи вважаєте ви можливим підказувати на іспитах? Інакше кажучи, чи вважаєте ви можливим використовувати зло в ім’я добра? Й отримав вражаючі результати: 90% вихідців із країн, де був геноцид, де було масове знищення людей, відповіли: так, можливо використовувати зло в ім’я добра, а всі вихідці із західного світу відповіли: ні, у жодному разі не можна брехати. Ось такі дві різні моралі.
Ми виховані у такій моралі, в якій можна використовувати зло. Тобто, в сучасному світі загальнолюдська мораль розкололася на дві час¬¬тини. Думаю, боротьба зі злом має виключати використання будь-яких проявів зла. У людей треба виробити ідіосинкразію проти зла й невсипущу потребу робити добро. Мені дуже подобається така історія. Один польський ксьондз у Парижі побачив людину, яка стояла на мосту і ось-ось мала стрибнути у воду. Він підійшов і сказав: «Я не відмовлятиму вас від того, що ви задумали, але впевнений, що у вас у кишені є трохи грошей. Вони ж вам уже не потрібні, то віддайте їх отому жебракові, а потім робіть те, що ви задумали». Людина пішла і не повернулася. Тобто, добрий вчинок урятував її. Я дуже добре знав Віктора НЕКРАСОВА, і він мені якось розповів, що був у відрядженні в Празі невдовзі після того, як словак Ян ПАЛАХ спалив себе. Тож НЕКРАСОВ купив квіти і пішов на місце спалення, але побачив там поліцейського. Підійшов до нього і сказав: «Я радянський письменник, хочу покласти квіти на місце загибелі ПАЛАХА». Поліцейський нічого не відповів, а просто відвернувся, щоби НЕКРАСОВ міг покласти квіти. Ось вам приклад морального спротиву. Тихий спротив, який виховує суспільство.
У КАНТА була така думка: чиста совість – це вигадка диявола, ми живемо у грішному світі й не можемо існувати без компромісів. І заспокоювати себе, що в тебе чиста совість, – це вигадка диявола для самовиправдання. Тобто, абсолюту бути не може, може бути тільки стремління. Ми жорстокі, коли вважаємо себе правими. М’якосердя приходить до нас уночі, в тиші, коли ми краємося своєю недосконалістю. Ти не знаходиш виправдання собі й таким чином знаходиш виправдання іншим. І в цьому людині допомагає філософія. Це мораль, що пробуджується і живе в нас. Тобто мораль допомагає жити.
Сергій КРИМСЬКИЙ,
лауреат Національної премії України імені Тараса ШЕВЧЕНКА, заслужений діяч науки і техніки України, доктор філософських наук, професор, академік Нью-Йоркської академії наук; помер 30 червня 2010 року. З матеріалу «Ранок мудріший за вечір», журнал «Український тиждень», число 28 за 2010 рік.
|
| Категорія: Cтатті з іншіх джерел | Додав: pprosvita (16.07.2010)
|
| Переглядів: 684
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
