Айн, цвай, поліцай...
 Дежавю: не встигли відсвяткувати хоча б двадцятирічний ювілей незалежності, як нинішня влада вже повертається до “старих, добрих” методів контролю над людьми. Тоталітаризм в Україні, схоже, знову процвітатиме. Вітчизняні правозахисники б’ють на сполох: у державі планують обмежити свободу зібрань, мітингів, демонстрацій. Що там - “обмежити”, додають вони, очевидно, все котиться до того, що в країні можуть взагалі знищити будь-які масові волевиявлення. Красномовно доводить це свіжий законопроект № 2450 “Про порядок організації і проведення мирних заходів”. Верховна Рада прийняла його в першому читанні ще влітку, але під “грипозну” шумиху про проект знову згадали і вирішили просунути. Мовляв, під умови карантину він підходить чи не найкраще.
«Родзинка» документу в тому, що він загрожує істотно обмежити свободу зібрань, містить неконституційні обмеження свободи, численні порушення міжнародних зобов`язання України щодо забезпечення права на мирні збори.
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Володимир ЯВОРСЬКИЙ переконує: “Цей законопроект нас відкидає назад — на декілька десятиріч, такої несвободи в Україні давно не було – з часів Радянського Союзу, ми навіть з дня прийняття Конституції мали іншу практику, а тут у цьому проекті стикаємось із проблемою на кожному кроці — проблема в усьому: хто має право проводити, як організовувати демонстрації, як карати за несанкціоновані мітинги?”
Українські правозахисники зробили аналіз цього законопроекту і дійшли висновку, що недоліків в ньому – а інакше кажучи: порушень прав людини - хоч греблю гати: по-перше, проект обмежує місця збору для мітингів; по-друге, встановлює терміни для проведення акцій; по-третє, істотно збільшує повноваження міліції та чиновницького апарату для перешкоджання волевиявлення громадян.
Як пояснює Володимир ЯВОРСЬКИЙ, проект закону, наприклад, забороняє проведення спонтанних мирних зібрань, оскільки без попереднього повідомлення мирні зібрання, згідно з законодавчою ініціативою, не дозволяється проводити: “Заборонено спонтанне проведення мирних зібрань, тобто, якщо ви, наприклад, почули новину і хочете її опротестувати, то треба декілька днів треба чекати, бо — як виходить з логіки цього законопроекту — спочатку треба про це хоча б заявити у відповідні органи, про спонтанні мітинги тоді й годі думати. Окрім того, заборонена контрдемонстація. Що це за закон, який не регулює право на виявлення своєї думки і опротестування чиєїсь?!»
Член громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України з питань забезпечення прав людини Володимир ЧЕМЕРИС обурюється ще й тим, що сама ідея цього законопроекту, запропонованого урядом, взагалі є абсурдною, оскільки ані в Конституції, ані в інших документах, немає навіть і слова про те, що Кабінет Міністрів має право регулювати організацію мирних зібрань: «В цілому, цей документ і юридичної сили-то немає, але практичної – уже набув: наприклад, в Одесі в розвиток цієї ініціативи вже заборонено будь-які масові заходи. В принципі, заборонити їх можна, але за умов надзвичайного стану і за підписом Президента, та й то – у випадку, якщо цей указ прийме Верховна Рада протягом двох днів».
Володимир ЯВОРСЬКИЙ переконує, що цей законопроект ще й перетворює людей, які проводять демонстрації, просто на роту солдатів, адже побудований за принципом, що особи, які проводять мітинги та демонстрації, повністю підпорядковуються одному начальнику. Крім того, така людина має ще й виділятися з-поміж інших. "Постійний активіст", як він сам себе називає, Сергій МОВЧАН стверджує: «Організатори акції мають бути відзначені, щоб у міліції не було сумнівів, кого першим забирати?!? Якщо він вам каже: чого ви тут голосуєте, а ви на мітингу, то це вже невиконання умов! Мене особисто лякає влада, яка пише сама для себе закони і збирається загнати людей, які протестують, в якісь рамки».
За словами ж голови київського осередку всеукраїнської молодіжної організації «Фундація регіональних ініціатив» Михайла ЛЕБЕДЯ, подібні - відверто антидемократичні - закони вже діють, зокрема, в Казахстані та Білорусі. Там їх систематично використовують проти громадських активістів та звичайних громадян, але Україна, здавалося б, позиціонує себе правовою державою.
Володимир ЯВОРСЬКИЙ розповідає, що ще у 2006 році Міністерство юстиції на виконання зобов’язань України перед Радою Європи розробило законопроект „Про порядок організації і проведення громадянами зборів, мітингів, походів, демонстрацій та пікетувань”, який був розміщений для громадського обговорення на сайті Мін’юсту в розділі „Обговорюємо законопроекти”. «До цього часу постійно обговорювалися різні редакції цього проекту, проте вони не розглядалися парламентом. Тоді УГСПЛ виступила зі значними зауваженнями до цього проекту й висунула альтернативний законопроект. Після громадського обговорення ці обидва законопроекти були спрямовані до Венеціанської комісії Ради Європи для дачі висновку щодо їхньої відповідності міжнародним стандартам у сфері прав людини. Був підготовлений висновок цих експертів із значними зауваженнями до урядового законопроекту», – каже він.
Власне, на основі цих висновків було прийнято рішення про об’єднання цих законопроектів в один. Була навіть підготовлена одна редакція законопроекту, котра в подальшому постійно змінювалася. У 2007 - 2008 роках розробка законопроекту тривала без залучення громадськості. Тоді-то й внесли чимало зауважень, які і змінили проект докорінно. І рекомендації Венеціанської комісії тут або не побачили, або не помітили, або про них забули, або взагалі – проігнорували.
«Несподівано для громадськості, без обговорення, цей законопроект у результаті був поданий до парламенту в травні 2008 року Кабінетом Міністрів України. Проте, як було зазначено, проект зазнав істотних змін, що не враховували висновок Венеціанської комісії Ради Європи та пропозицій УГСПЛ», - продовжив Володимир ЯВОРСЬКИЙ.
Нині ж проект взагалі вирішили розглядати за зачиненими дверима за сімома замками: обговорення його було непублічним, і внести до нього якісь пропозиції або зміни стає справою із розряду фантастики. «Мало того, що закон перекриває всі можливості мирних зібрань, дає право владі заборонити будь-яку демонстрацію, волевиявлення, тому що за цим документом виходить, що всі зібрання - це суцільні порушення. Такого закону просто не може існувати демократичній країні! Ми подали свої пропозиції, але відповіді не отримали, нині підготовка до другого читання відбувається непублічно. Висновок невтішний: один з базових законів для громадянського суспільства ледве не таємниця, за якою ховається порушенням норм міжнародного права», - каже Володимир ЯВОРСЬКИЙ.
Словом, законопроект не відповідає ані вимогам Європейської конвенції про захист прав людини, ані рекомендаціям ОБСЄ щодо перегляду законодавства щодо свободи мирних зібрань (схвалених Венеціанською комісією).
Українські активісти переконані: законопроект потребує концептуального доопрацювання й приймати його у такій редакції чи з певними косметичними змінами – просто злочин.
Відтак, виявляється, держава, яка зусиллями лева - цегла за цеглою - зводить демократію,... забула побудувати для неї фундамент. Адже саме мирні зібрання, поряд зі свободою слова, думки, релігії та асоціацій, є надійною основою демократичного суспільства, якого своїми діями прагне сам народ і своїми передвиборними обіцянками – політики. А в нас виходить: закони, які покликані насправді захищати права, їх відверто порушують. Тож, про будівництво демократичного суспільства ще й говорити зарано. Такими законопроектами нас намагаються перетворити на сіру масу, на «роту керованих солдат».
(У скороченому вигляді)
www.helsinki.org.ua, 17 листопада 2009 року
|
| Категорія: Cтатті з іншіх джерел | Додав: pprosvita (30.11.2009)
|
| Переглядів: 1056
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
