П'ять років навчання швидко сплинули, і у 1955 році В.СКРИПКА закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету з відзнакою. Одразу по закінченні університету Василю Микитовичу «усміхалася аспірантура», але не судилося цьому здійснитися, оскільки на вступних іспитах колишньому студенту-відміннику поставили «трійки». Причина виявилася надзвичайно банальною, але характерною для тих часів: «<...> Не піддався на умовляння вступити до КПРС. Ще й ткнув пальцем на одного дурбеса, що я з ним не можу бути в одній партії». Тому колишній студент-філолог змушений був йти працювати штатним кореспондентом обласного радіо у Дніпропетровську. З вересня 1956 р. Василь Микитович вчителює у Дніпропетровській школі і передає свої знання дітям. Але мрія про наукову роботу не покидала колишнього студента-філолога.

БОРОТЬБА за відбудову української держави велася багатьма поколіннями і дорого обійшлася українцям. На початку ХХ сторіччя українська еліта лише частково і на короткий відрізок часу зуміла добитися політичного самовизначення українського народу, але після кількох років тяжкої боротьби як на внутрішньому, так і на зовнішньому планах, незалежна Україна зазнала поразки. Однак українці не переставали сподіватися, що коли-небудь стане можливим створення самостійної України.

1 травня 2011 року, у неділю, на горі Маківка , що у Сколівському районі Львівської області відбулися заходи з відзначення 96-ої річниці перемоги Українських Січових Стрільців над російськими військами.

Творчість Василя Микитовича СКРИПКИ (1930-1997) – фольклориста, літературознавця, педагога, громадсько-культурного діяча ХХ століття заслуговує на особливу увагу, оскільки, незважаючи на досить складні умови життя у тоталітарному суспільстві, він спромігся завдяки таланту, волелюбному характеру і наполегливій праці створити цілісний, неповторний світ власної творчості, що є джерелом духовного сприйняття та розуміння життя.

В березні 2011 року в українському парламенті відбулися слухання «Земля в майбутньому України: ситуація земельній сфері,законодавче забезпечення земельних відносин і практика його реалізації». Головною темою обговорення став запропонований на розгляд парламенту закон про ринок землі , а також про відміну мараторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. яка викликала багато численні спори.
Слід нагадати, що мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення діє в Україні з 2002 року. Востаннє він був подовжений Верховною Радою 19 січня 2010 року – до 1 січня 2012.

А в той же час, попри наполягання організаторів, які представляли активістів різних громадських організацій, чомусь-таки вип’ячувались і майоріли над людьми не державні, а саме партійні прапори: тієї ж таки «Нашої України» і (особливо дуже багато) «свободівців». Хоча кожній людині, яка звикла думати, а не демонструвати себе частинкою покірного стада, зрозуміло, що таке становище, коли здається, що «партійних прапорів більше, ніж людей» ні в якому разі до об’єднання не приведе.

В масштабі держави 12 серпня 2010 року пройшло буденно і нічим особливим не запам’яталося. Відпускники відпочивали на морі, інші звично працювали. Та в житті однієї, відомої багатьом у місті Кривий Ріг людини, відбулися події, які поділили її існування на дві половини: до і після цієї дати. За 54 роки свого життя підприємець і людина з активною життєвою позицією Віталій Васильович НАГУЛ із закладами психіатричної допомоги справ не мав. Але зустріч із людьми, які працюють у цій сфері, перевершила всі його можливі уявлення.

КИЇВ — ТРЕТЄ МІСТО, в якому відбулася презентація виданої Народним Рухом України книжки «Окупанти без маски» та дискусія істориків і політиків з приводу показаних у ній механізмів нищення українського національно-визвольного руху.
Перша дискусія вчених та громадських діячів відбулася ще 18 лютого у Львові, друга того ж дня в Старому Самборі, а третя —11 березня 2011 року, вже у Києві...

22 березня 1936 року народився Михайло ОСАДЧИЙ, у 1958-му він закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював редактором і старшим редактором Львівської телестудії. З 1960- го на викладацькій роботі у Львівському університеті. Самостійно, без аспірантури і наукового керівника, написав і успішно захистив 25.06 1965 року кандидатську дисертацію "Журналістська діяльність Остапа ВИШНІ (1919-1933)". За два місяці після цього, 28 серпня, був заарештований за звинуваченням у проведенні "антирадянської агітації і пропаганди". Засуджений 18.04.66 року на закритому судовому засіданні до двох років таборів суворого режиму. Під час обшуку в таборі в грудні 1966 року в ОСАДЧОГО конфіскували зошит з перекладами Гарсіа ЛОРКИ, поетів прибалтійських республік і з власними віршами.