„Мова – це не засіб спілкування, а спосіб життя”
В чому проблема теперішньої мовної ситуації? Якщо суспільство вирішуватиме її на рівні XIX століття, тобто народницькими методами на зразок проведення вишиваних свят із лірично-плаксивими віршиками про солов’їність української мови, то ситуації ми не змінимо. Мовна проблематика у нас абсолютно політична. А якщо її перевести в юридичну площину, тоді мовні питання почнемо вирішувати дуже легко та просто. У Кримінальний кодекс слід внести пункт «Про кримінальну відповідальність за порушення ст. 10 Конституції України». Тепер конкретно щодо того, що ми робимо на наших теренах. Львівська область є піонером у надзвичайно цікавих речах: на початку кожної сесії Львівської обласної ради всі депутати отримують роздрук своїх мовних помилок, і я впродовж десяти хвилин аналізую ці помилки, не називаючи жодного прізвища, тому що йдеться не про персоналії, а про простір, яким ми дихаємо, — це є мова. Для того, щоби вийти за межі депутатських і студентських аудиторій, ми розмістили наліпки з культури мовлення у громадському транспорті, які мають загальну назву «Говорімо правильно та красиво». Ці наліпки їздять у маршрутках не тільки Львовом, а й Львівською областю. Вже готовий новий комплект наліпок, і від наступного тижня 4 800 одиниць обласного транспорту матимуть нові. Крім того, ми започатковуємо нову акцію під тою ж назвою, але розраховану на дитячі садочки. Я отримую величезну кількість листів і дзвінків від людей, які страшенно обурені тим, якою мовою розмовляють діти у дошкільних закладах. Мене не цікавить мова тих людей, які застрягли в радянській добі, і тих, хто досі не може усвідомити, що в Україні слід говорити українською. Мене більше турбує мова нашого — молодого покоління. Тому я категорично проти, коли дітям у садочках закидають у підсвідомість слова на зразок «шкафчік», «шарфік», «чьолка», «кружка», і вважаю це загрозою національній безпеці. Ми запрезентуємо львівським дитсадкам, а їх у нас близько ста, плакати на мовну тему. Один із плакатів має гасло «Бережи мову», де зображено батька, який веде дитинку за ручку і тримає над нею парасольку. У парасольку влучили дві блискавки: русифікація і суржикізація. На другому плакаті зображена Баба-Яга, яка вкрала дитину, а дитина — це мова: «бабище-суржище вкрала мову рідную, а ти поверни її на свої уста ніжнії». Авторами цих плакатів є мої студенти — дизайнери та архітектори. І ще одне цікаве нововведення. На рекламних носіях у Львові, зокрема, на світловій рекламі, ми розміщуємо плакати — також на мовну тему, один із яких — з розкішним портретом Лесі УКРАЇНКИ і гаслом «Слово, моя ти єдиная зброє», аби у такий спосіб закцентувати увагу на мовній проблематиці — не як об’єкті оплакування, а як зброї, що здатна захистити світ і змінити його.
Ще один з останніх найкращих наших подарунків мові: минулого тижня я зініціювала на сесії Львівської обласної ради відкриття курсів української мови для громадян і негромадян України. Ці курси функціонуватимуть з вересня при Інституті післядипломної педагогічної освіти. Вони повинні забезпечити два рівні володіння мовою. Перший рівень розрахований на вивчення української як іноземної передовсім для іноземців. Другий рівень передбачає підвищення культури мовлення — йдеться про мову як естетику, як предмет риторської майстерності. І насамкінець: на основі того, що чую у нашому вседозволеному інформаційному просторі, я написала монографію про мовлення політиків «Мовна норма. Знищення, пошук, віднова». Сподіваюся, що вона також вплине на усвідомлення того, що мова — це не засіб спілкування, а спосіб життя.
Ірина ФАРІОН,
доцент кафедри української мови Національного університету «Львівська політехніка»; з матеріалу «До дня рідної мови», газета «День, 20 лютого 2009 року.
|
| Категорія: Cтатті з іншіх джерел | Додав: pprosvita (01.03.2009)
|
| Переглядів: 1961
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
