PP

     П`ятниця, 23.08.2019, 09:49



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2014 » Лютий » 14 » «ПРАВИЙ СЕКТОР»: «Тренування проходять у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Павлограді, Нікополі тощо…»
21:40
«ПРАВИЙ СЕКТОР»: «Тренування проходять у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Павлограді, Нікополі тощо…»
Про впливове, але ще не вивчене
В цьому числі ми започатковуємо публікацію матеріалів під новою рубрикою. В них будемо розповідати про явища, організації, події та людей, вплив яких відчувається на суспільстві. Але в той же час самі вони, попри такий вплив, не широко відомі й не вивчені, аби бути зрозумілому кожному. Попереджаємо наших читачів також про те, що в разі передруковування таких матеріалів з інших видань ми не завжди матимемо змогу подавати їх повністю через обмежену площу, але при цьому надаватимемо інформацію про те, де їх можна почитати в повному обсязі. Починаємо з розповіді про об’єднання «Правий сектор» у вигляді уривку з інтерв’ю, яке дав його лідер Дмитро ЯРОШ «Українській правді», кореспондентам Мустафі НАЙЕМУ і Оксані КОВАЛЕНКО.

«ПРАВИЙ СЕКТОР»: «Тренування проходять у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Павлограді, Нікополі тощо…»
Лідер «Правого сектору» Дмитро ЯРОШ (на світлині) – найбільш невідома широкому загалу фігура подій останніх двох місяців. Ще два тижні тому про існування і самого сектору і ЯРОША знало лише вузьке коло причетних до організації життя Євромайдану. Сьогодні ж описувати події у Києві без згадування «Правого сектору» неможливо. 19 січня після початку подій на вулиці Грушевського світові ЗМІ вибухнули вогненними кадрами молодих хлопців з коктейлями молотова та балаклавою на обличчі. Дії Правого сектору витиснули зі шпальт словосполучення "мирний протест", але в той же той самий час «Правий сектор» змусив владу прислухатися до Майдану і скасувати закони 16 січня. Штаб цього поки що неформального об’єднання знаходиться на п’ятому поверсі Будинку профспілок. Знімати в коридорі тут заборонено, на полу постелені численні матраци, на яких поруч з дерев’яними та залізними палицями лежать підручники – більшість членів «Правого сектору» - це молоді хлопці студентського віку.
З Дмитром ЯРОШЕМ ми зустрілись в одному з кабінетів – два на три метри – де зазвичай проходять прес-конференції «Правого сектору». Там же ж обладнаний кабінет керівника сектору, в "приймальні" - троє хлопців з раціями, у камуфляжній формі з балаклавою на голові.
- Яка ваша особиста історія, чим ви займаєтесь в житті?
- Я провідник Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана БАНДЕРИ. Займаюсь громадською діяльністю уже протягом 25 останніх років. Сам із Дніпродзержинська, Дніпропетровської області. Піднімав перший синьо-жовтий прапор в квітні 1989 році у Дніпродзержинську. Створив Народний рух України, був членом української Гельсінської спілки, отримав рекомендації у 1989 році від Левка ЛУК’ЯНЕНКА і Степана ХМАРИ у Москві, на Арбаті, де відбувалось пікетування тоді за відновлення діяльності Української греко-католицької церкви. З 1994 року - засновник «Тризуба» імені Степана БАНДЕРИ практично на різних посадах, починаючи там від керівника міської структури «Тризуба», потім обласної, потім регіональних структур і так далі. Командував організацією з 1996 по 1999, потім був головним інспектором «Тризуба», потім знову командував організацією, потім передав повноваження головного командира своєму наступнику Андрію СТЕМПІЦЬКОМУ. Займаюсь власне цим все життя. За освітою викладач української мови і літератури, закінчив в 2001 році Дрогобицький педагогічний університет, філфак.
- Як виник Правий сектор:?
- 24-25 листопада в Києві відбулась велика акція у зв’язку із скасуванням євроінтеграції. Взагалі «Тризуб» не є активним прихильником будь-яких інтеграційних процесів, але ми проголосили, що створюємо «Правий сектор» як площадку для координації дій різних революційно налаштованих груп, бо, по великому рахунку, з самого початку ми чудово усвідомлювали те, що не можна жити далі в тій системі державних координат, які існують. Остаточно «Правий сектор» виник вже після подій 30 листопада, коли ми відійшли на Михайлівську площу. Там ми і почали готуватись до захисту і тренуватись. Потім ми весь час були на Майдані та увійшли в склад самооборони Майдану. Також до «Правого сектору» увійшли «Тризуб», УНА-УНСО і «Карпатська січ» із Закарпаття.
- Ви проводили тренування раніше?
- Так, 20 років. В нас вже багато поколінь змінилось. В мене там діти були маленькі в свій час, а зараз доньці 20 років, і вона все життя провела в «Тризубі». Взагалі «Тризуб» – це вузькофункціональна організація орденського типу. У нас три конкретних завдання: пропаганда ідеології українського націоналізму в інтерпретації Степана БАНДЕРИ; виховання української молоді в дусі патріотизму; та національна захисна діяльність, тобто захист честі і гідності української нації, у будь-яких умовах всіма доступними методами і засобами. Взагалі український націоналізм і бандерівці – це не є вузкочолі плебеї із садистичними нахилами, це інтелектуали, люди, які пишуть, які видаються, які ведуть роботу не тільки в силовому полі. «Тризуб» – організація, яка продукує певні ідеї.
Ми не є політичною партією, в нас навіть заборонено в «Тризубі» займати державні посади. Серед відомих представників «Тризуба» – президент Києво-Могилянської академії Сергій КВІТ, мій хороший друг і побратим. В свій час він був сотником в нашій організації. Або Петро ІВАНИШИН – доктор філологічних наук, завкафедрою в Дрогобицькому педуніверситеті, теж сотник.
- Де саме проходять ці тренування?
- В таборах по всій Україні: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Павлоград, Нікополь тощо. Хлопці збираються, у них там є свій план діяльності на місяць, на півроку, на рік. Вони проводять вишколи, заняття. Проводять різні заходи по декомунізації та деколонізації України. Я думаю, що ви чули про події 2011 року, коли наша мобільна група відрізала голову бюсту СТАЛІНА в Запоріжжі, це була доволі резонансна річ. Ми це ніколи не ставили на піар, просто робимо те, що йде на благо нашій нації, нашій державі. У кого з нас є можливість, накривають наркопритони, допомагають правоохоронним органам, якщо так можна сказати, бо мені здається, що міліція зараз більші наркоторговці.
- Те, що сталося 19 січня на вулиці Грушевського, було заплановано заздалегідь?
- Ні, звичайно. Ми завжди стояли на передніх рубежах ті два місяці. Стимулом до тих подій стали диктаторські закони, які були прийняті 16 січня. Не можна жити при таких правилах в державі. А 19 січня на Грушевського приїхали автомайданівці, які хотіли підійти до Верховної Ради і пікетувати. «Правий сектор» організовано підійшов, коли там вже були сотні людей. Ми намагались говорити з міліцією, домовитись, щоб нас пропустили. Вони відреагували доволі агресивно. А далі ви знаєте – розпочались активні дії, наші хлопці стояли на захисті людей. І я вважаю, що дуже добре, що так сталося, бо коли б не події 19, думаю, що влада не пішла на поступки та переговори з опозицією.
- Скільки у вас тут зараз людей на Майдані?
- Десь півтисячі людей плюс київський мобілізаційний резерв. Але зараз осередки виникають по всій Україні. Вони самі організовуються, називають себе «Правим сектором», і ми працюємо над тим, щоб максимально координувати їх.
- Скільки ви можете змобілізувати людей загалом по країні?
- Я думаю, що на цей час тисяч 4-5 вже можна мобілізувати.
- Як ви фінансуєте організацію?
- Я до цього питання не маю відношення, але фінансується все людьми. Ми ще відкрили картки, але їх заблоковували миттю. А після 19 січня – це просто постійний потік. Нам потрібно все, бо ми тут вже два місяці. Люди несуть пачками гроші, у нас ведеться повний облік, все прозоро, хлопці закуповують екіпіровку.
- Розкажіть про свою організаційну структуру?
- Структура буде відпрацьована повністю вже після цих подій. Зараз «Правий сектор» – це абсолютно контрольована структура, і ніяка вона не екстремістська, не радикальна, я взагалі не люблю цього слова - радикальна. Зараз є загін на Майдані, є загони по областях і є ті стихійні групи, які виникають. Ми запрошуємо керівників, спілкуємось, дивимось, чи адекватні люди, тоді приймаємо рішення. Зараз сформований такий певний політичний провід в складі хлопців із «Тризуба», з УНА-УНСО і представників інших окремих груп. Це невелике коло, приблизно чоловік 12. Саме вони й приймають рішення. Зараз ми почали координувати наші дії ще з афганцями. Вони офіційно не ввійшли в Правий сектор, але ми повністю тепер з ними координуємо нашу діяльність, бо класти хлопців просто так я не збираюсь
- Яким чином ви ухвалюєте рішення?
- Є стратегічні рішення, є оперативні, тактичні. На кожному рівні люди приймають їх самі. У стратегічній площині, ми обговорюємо ту чи іншу проблему з проводом з 12 людей і відповідно я приймаємо рішення. А далі вже вирішують все командири. Наприклад, є в нас Іранець – він вирішує у своїй групі, чи відправляти людей на барикади чи ні.
- Іранець? Він з Ірану?
- Ні, це в нього псевдонім такий. Всі хлопці із зрозумілих причин мають псевдоніми, ми живемо в такій системі координат. Я наприклад, в «Тризубі» з 1994 року мав прізвисько я ЯСТРУБ. А тут в нас є ПИЛИПАЧ, є ЛЕТУН. Кожен сам собі вибирає, практично як на Січі.
- Чи координуєте ви свою діяльність з опозиційними силами?
- В першу чергу ми підтримуємо стосунки із Андрієм ПАРУБІЄМ, як комендантом Майдану і фактичним керівником Самооборони, до якої ми формально входимо як 23-я сотня, хоча в нас з півтисячі людей.
А якщо говорити про всю опозицію, то по великому рахунку у нас стосунки ніякі. Вони не помічають нашого існування. Мені здається, що це велика помилка опозиції, що вони не враховують сили афганців, той же «Правий сектор», та навіть самооборону.
Мені здається, що навіть в Андрія Парубія не зовсім все так просто із координацією дій із цією трійкою лідерів опозиції. Тому, що бачу заяви там лунають певні. Андрій говорить одне, а лідери – трошечки інше.
Мене, наприклад, дивує, що після 19 числа лідери опозиції не піднялись на поверх і не подякували хлопцям. Підійдіть до людей, поговоріть з ними. Це ж живі люди і при тому хороші.
Вчора приходить знімальна група і оператор каже: "Я був здивований. Один хлопець сопромат читає, другий так англійською володіє, він там із якимось іноземцем спілкувався. У вас такі хлопці!".
Ну справді - це цвіт нації. Це люди, які зараз жертвують життям і своєю свободою заради Батьківщини. Це ж явище, а політики на це закривають очі.
Хіба що Віталій КЛИЧКО – я з ним рази два зустрічався і абсолютно нормально спілкувались. Хоча здебільшого опозиція виконує частину наших вимог, адже вони чудово усвідомлюють нашу присутність і бачать, що «Правий сектор» – то є певний чинник на Майдані.
- А ви навіть не намагались контактувати з ними заради координації?
- Напряму у нас спілкування не було. У мене таке враження ще із самих початків мирного Майдану, що вони діяли дуже імпульсивно і не системно. Вони навіть не створили єдиного Штабу. Ми ж з самого початку виступили за єдність Майдану, щоб не було поділу на політиків, на Громадський сектор та Правий сектор. Я в усіх інтерв’ю наголошую, що повстанський рух має бути єдиним і не хочу провокувати опозицію на якісь відповіді. Але все має бути до певної межі. Коли країна постала перед реальною загрозою війни, на Майдані з’явилась велика недовіра до лідерів опозиції. Два місяці вони просто говорили. Хоча їм надали мандат довіри – беріть, вирішуйте питання. Вони нічого не змогли. 19 січня ми пішли у наступ, вони почали щось робити. Ну, що ж, будемо тиснути далі.
- Наскільки ми розуміємо, ідеологічно найближчою до ваших поглядів є "Свобода"…
- Так. У нас багато спільних позицій в ідеологічних питаннях, але є великі розбіжності. Я, наприклад, не розумію певних речей расистського характеру, не сприймаю їх абсолютно. Білорус загинув за Україну, вірменин із Дніпропетровська загинув за Україну…

Інтернет-видання «Українська правда», 4 лютого 2014 року.
(У скороченому вигляді)
Повністю читати матеріал за посиланням:
http://www.pravda.com.ua/articles/2014/02/4/7012683/
Переглядів: 942 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: