PP

     Четвер, 22.08.2019, 23:42



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2013 » Грудень » 19 » 30 листопада Юрію КАМІНСЬКОМУ виповнилося б 75 років ТИТАН ПОЕЗІЇ З КРИВОГО РОГУ
10:34
30 листопада Юрію КАМІНСЬКОМУ виповнилося б 75 років ТИТАН ПОЕЗІЇ З КРИВОГО РОГУ
30 листопада, в останній день осені, талановитому криворізькому поету Юрію КАМІНСЬКОМУ, який писав російською мовою, могло б виповнитися сімдесят п’ять років. Та не сталося, бо серце поета зупинилось, і ось уже майже шість років немає його серед нас. Але живуть його вірші у неповторних і наповнених живою енергією любові рядках, світлих і неповторних. Таких, як, наприклад, ось ці:
«Я поставил не на жар-птицу,
Не на сдобную с маслом булку, -
Я поставил, чтоб с небом слиться,
На крылатую сивку-бурку.
Чтоб я знал, живя не украдкой,
Припадая к горячей холке:
Не догонят мою лошадку
Будни, серые, словно волки».
Народився майбутній поет у Дніпропетровську, але найбільша частина його життя пройшла в Кривому Розі, де він і став відомим саме як поет ще з юних років. У цьому короткому матеріалі про нього – короткі спогади тих, які знали Юрія КАМІНСЬКОГО не рік, не два, а цілі десятиліття. Ось як згадує його журналіст і літератор Роман КАН:
«Юрія КАМІНСЬКОГО я знав з 1961 року, коли він прийшов до нас в багатотиражну газету «Металург». Зі згоди редактора ,,,,,, ТАРНАВСЬКОЇ мені дозволили там зібрати молодих літераторів, нас потім називали «шестидесятниками». Юрій прийшов у такому скромному вбранні, руки у нього вже були з мозолями. Я подумав: «То який-то робітничий хлопчик». Але коли він прочитав кілька своїх віршів, я був вражений. Наприклад, ось такий куплет:
А солнце поднимается все выше
И даже начинает греть слегка,
И так блестит за речкой чья-то крыша,
Как в первом классе школьная доска»
Згодом я узнав, що Юрій друкувався в «Комсомольской правде» і в «Комсомольском знамени». Але справжнє розкрилення його творчості приходиться на добу незалежності України, коли стали з’являтися його книжки в усіх усюдах: і в Америці, і в Німеччині, і в Ізраїлі, і в Австралії. Тобто, - на всіх континентах. І ми всі переконалися, що навіть у провінції може зрости поет світового класу. Але я ще хочу підкреслити, що Юрій дуже шанував, любив творчість місцевих поетів і на ній вчився. У нього абсолютно не було зверхності, хоча він знав міру свого таланту. Так що, шановні земляки, пишаймося тим, що поміж нас зріс такий титан поезії».
А тепер – спомин сьогодні відомого далеко за межами Кривого Рогу успішного поета, який зазвичай пише вірші для дітей, Олексія СТАРИКОВА:
«Познайомився я з Юрієм КАМІНСЬКИМ, коли ще вчився у школі, а він був трохи старшим. Це було на початку шістдесятих років, і він уже на той час був відомим поетом, публікувався в газетах і журналах. І цей авторитет його був заслужений. Вірші у нього були дуже непогані і, як сам він тоді зізнавався, до нього приязно ставилися літератори-професіонали. Його вірші, як на мене, відображають картину того післявоєнного покоління, до якого він належить. Багато його віршів присвячено темі війни, також багато – матері, яка його виростила й виховала і яку він любив до кінця своїх днів, хоча вона пішла із життя рано. У останні роки він дуже часто звертався до релігійної тематики, є багато віршів – про Бога, про віру. Поет справді розмаїтий і різноплановий, із прекрасним образним мисленням і майстерним володінням словом. Його самобутність – у образному баченні світу, у відвертості й щирості у віршах, а також – у свого роду безкомпромісності. У нього була життєва позиція людини, що себе поважає, поважає оточуючих людей, це позиція не пристосуванця. Та й взагалі по життю він не був пристосуванцем. А ще у нього був йоржистий характер, і мені здається, що він йому заважав у плані офіційного визнання. І це, можливо, одна з причин того, що його довгий час не друкували за радянських часів, хоч його вірші цікаві й корисні для будь-якої щирої і мислячої людини. Але це йому заважало. Бо іноді необережно сказане слово чи яка-небудь дія викликала протидію – і тоді з’являлися проблеми».
Прикро, але поетичні збірки Юрія КАМІНСЬКОГО почали з’являтися на світ тільки тоді, коли за плечима було вже більше півстоліття, хоча писав їх він із самого дитинства. Та й то перша збірка побачила світ завдяки турботам його друга Володимира АЛЄЙНІКОВА. А потім виходили одна за одною: «Стреляют собак», «Бумеранг», «Круги жизни», «Одинокая птица», «Глагол» та інші. Він писав і писав, неначе змагався із часом. Поет від Бога.
На світлині:


Юрій КАМІНСЬКИЙ
(Фото з матеріалу Володимира СТЕЦЮКА, розміщеного на сайті «kr2012.com»
Переглядів: 869 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: