Те, що відбувалося того здавалося б, звичайного, буденного вівторка у філії Криворізького історико-краєзнавчого музею, що в Тернах, важко було назвати просто виставкою творчих робіт просвітянки і майстрині Романії СОБЧАК із нагоди її ювілею. Ні, це було справді творче дійство її друзів і шанувальників її таланту. Стіни рясніли чудовими вишивками, співала вона разом зі своєю голосистою подругою Вірою ПЛІСКУНОВОЮ, були навкруг діти із 40-ї школи разом із своїм директором Ольгою УСТІНОВОЮ, педагоги з інших шкіл, що добре знають ювілярку, родина художників Івана Дмитровича і Валентини Іванівни САЛКО із своїми онуками, випускники тліє ж 40-ї школи у Веселих Тернах і, звичайно ж, просвітяни на чолі з головою об’єднання Миколою КОРОБКОМ.
А вела те дійство директор філії музею у Веселих Тернах Валентина СІРОШТАН, яка разом зі своєю колегою Світланою Володимирі ... Читати далі »

10 березня цього року ми з Романією Михайлівною СОБЧАК виступили в дитячій центральній міській дитячій бібліотеці. Романія Михайлівна представила свої вишивки - Тарас ШЕВЧЕНКО, Леся УКРАЇНКА, Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, репродукція картини Леонардо Да ВІНЧІ «Тайна вечеря» та інші.
Я ж у своїй розповіді для старшокласників 1-ої школи розповів про книжку
«Незбагнений апостол» шевченкознавця, професора Черкаського педагогічного університету ім. Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Василя ПАХАРЕНКА.
Третій рік я розповідаю про цю надзвичайно талановиту дослідницьку, філологічно-філософську роботу, яка має підзаголовок «Нарис світобачення Шевченка» За браком місця, в цій невеличкій статті , я не можу викласти всі ті враження , які справила книжка Василя ПАХАРЕНКА, але запрошую вчителів української мови і літератури в нашу організацію чи в дитячу міську бібліотеку Кривого Рогу.
Мій ШЕВЧЕНКО прийшов до мене ще в дитинстві, коли моя бабуся, Анна Михайлівна КОЗАЧЕНКО, яка родом з Моринець ... Читати далі »

Наша сьогоднішня передпершоквітнева сторінка має одну особливість. А справа в тому, що редколегія часопису побувала на одному із засідань місцевого бандбосактиву (це такий актив, де місцеві впливові люди - за участі навіть найвищих регіональних керівників - збираються, щоб вільно пограти-поімпровізувати на БАНДурах і контроБАСах) і побачила там дещо цікаве. Виявляється, що вони не позбавлені ані досить розвинутого почуття гумору, ані підсвідомого прагнення вивільнитися із кайданів різних форм рабства. Тому, шановні наші читачі, попри розміщення на цій сторінці карикатур, документів, прози і навіть віршів нашого знаменитого на весь світ земляка Павла ГЛАЗОВОГО, просимо звернути особливу увагу на той маленький зацитований уривок із виступу нового регіонального керівника на цьому заході, оскільки ми сподіваємося на співпрацю з тими активістами заради незагратованого і світлого майбутнього.

Одна річ – хотіти, інша річ – уміти. Ось забажалося напівписьменним новоявленим криворізьким керівним «просвітителям» та й видати себе за дуже знаючих. Навіть змагання поміж знаючими влаштували, призи приготували і без вагань один із них нещодавно сміливо заявив: «А нині ми започатковуємо ще один цікавий конкурс «вуличних ляпів» і просимо до нього приєднуватися криворіжців. Що це за змагання? Поясню: просвітяни, мандруючи містом, привозитимуть в оргкомітет різні словесні покручі назв підприємств, вулиць чи реклами для коментувань фахівцям-мовникам. Вже є і перші ляпи – наш фотокореспондент привіз один такий, сфотографувавши зупинку в Жовтневому районі, яку примудрилися назвати «Октябрська». Зверніть увагу – не «Жовтнева», не «Октябрьская», а саме так…».
Добродії псевдопросвітяни! Згадана вивіска існує з того часу, як газета, в якій працює ваш очільник, ... Читати далі »

4 – ВЕЛИКДЕНЬ.
5 – 1710 р. – Бендери. Козаки, що пішли за І.МАЗЕПОЮ, обирають гетьманом ПилипаОРЛИКА. Конституція П.ОРЛИКА – договірні умови між гетьманом і козаками, де ставилася мета домогтися незалежної Української держави.
5-6 – 1917 р. – Київ. Український педагогічний з’їзд, в якому взяло участь 500 педагогів початкових, середніх та вищих навчальних закладів України. З’їзд висловився за українізацію освіти, утворив Головну українську шкільну раду.
5 – 1992 р. – Указом Президента України Чорноморський флот оголошено українським.
6 – 1865 р. – Петербург. Видання царським урядом „Тимчасових правил про пресу”. Проведення цензурної реформи.
6 – 1950 р. – Москва. Постанова Ради Міністрів СРСР (цілком таємна) про скасування строків заслання осіб, які були вислані на поселення протягом 1944-1949 рр. Згідно з постановою спецпоселенці вважалися засланими навічно.
8 – 1930 р. – Вихід на екрани кінотеатрів фільму Олександра ДОВЖЕНКА „Земля”. На Брюссе ... Читати далі »

Пізнання починається з мови,
Пізнання починається з нас.
Наше перше промовлене слово
Кожен з нас називав у свій час.
Ми зростаєм, вчимось говорити,
Розуміти, сприймати цей світ.
Кожен з нас може слово створити,
Зможе хтось написать «Заповіт…».
Так, бо наше життя – це все ж мова,
Цей дарунок від пращурів нам.
Наше перше промовлене слово
Ми присвячуєм мові творцям.

Тетяна РОЗТРЕПЕНКО,
учениця КПГТЛ, м. Кривий Ріг

Починаючи з наступного числа нашого часопису, ми друкуватимемо матеріали з книги Олександра ДОБРОВОЛЬСЬКОГО «Просвіта» під багнетом», у якій іде розповідь про діяльність просвітян Донбасу у 20-50-х роках двадцятого століття.
Сьогодні ж нижче подаємо передмову до її другого видання і вступне слово автора з деякими поясненнями та списком літератури.

Днями у рамках туру «Містами України» до Кривого Рогу завітала відомий автор творів для дітей і представник видавництва «Грані – Т» Марина ПАВЛЕНКО. На сьогодні це доволі успішна українська поетка й прозаїк, неодноразово помічена у якості переможця різних конкурсів. А років тринадцять тому (у червні 1997-го) вона тільки вперше побачили свої твори надрукованими (це були вірші у газеті «Кримська світлиця»).
Потім пішов бурхливий розвиток молодої студентки, яка стала спочатку вчителькою початкових класі Уманської міської гімназії, що на Черкащині, а згодом - викладачем кафедри української літератури й українознавства Уманського державного педуніверситету імені Павла ТИЧИНИ, Кандидатом педагогічних наук і доцентом, автором багатьох наукових публікацій та методичних рекомендацій.
Зустрівшись із школярами у центральній дитячій бібліотеці Кривого Рогу, в ... Читати далі »

Тирани потребують див,
А ми до всього звикли:
Що є у нас народний спів,
Та й солов’ї не зникли,
Що Черемош збігає з гір
(Аж плеще через вінця),
Що сипле осінь-ювелір
Під ноги нам червінці,
Що є пороги на Дніпрі,
Є степові кургани,
Що скрізь гудуть о цій порі
Гуляки-вітрюгани...
Ми знаємо, де тепло в нас,
А де – погода свіжа,
У нас Є Крим і є Донбас,
Але нема Парижу.
А ось мій рідний Кривий Ріг
У блискавках-загравах...
Отут мій дід колись поліг,
Отут моя і слава...
А що б хотіли бачить ви,
Нерони модернові?
Це ж ви заходите в церкви,
Як в шатра ярмаркові,
Це ж ви пиляєте дуби
У декілька обхватів,
Це ж ваша тінь серед юрби
Завзятих горлохватів,
Це ж вас поставив сатана
На все дивитись зверху,
Це ж вам і ядерна війна
Здається феєрверком,
Це ж ви з лелечого гнізда
... Читати далі »

9 березня вся Україна відзначала 196-ту річницю від дня народження геніального сина українського народу, поета, мислителя і художника Тараса ШЕВЧЕНКА. Кривий Ріг теж не лишився осторонь. І криворізькі просвітяни вже після 8-ї ранку, самотужки підготувавши кошик із квітами, поставили його до підніжжя пам’ятника, почитали Тарасові вірші з «Кобзаря».
Однак уже з тієї пори навколо пам’ятника юрмилися двірники з мітлами, неподалік стояли міліцейські машини, ходили навколо якісь люди військової виправки із серйозним виразом на обличчях, і дехто – з міського та районного керівництва. Могло здатися, що сюди мав завітати якийсь високий і впливовий гість із далекого зарубіжжя, не менше. Потім ще організовано привели якусь групу молоді, «для масовки». А незадовго до десятої години трапилося найцікавіше: пригнали ... Читати далі »