В першій декаді квітня по всій країні відбувається значна культурно-просвітницька акція: відзначення 200-річчя з дня народження Миколи ГОГОЛЯ. Сталося це і в Криворізькому міському театрі драми та музичної комедії імені Тараса ШЕВЧЕНКА. Мова йде про моновиставу артиста цього театру Геннадія ШУМАКОВА “Ревізор мертвих душ” за комедією Миколи ГОГОЛЯ “Ревізор”. Власне, прем’єра цієї вистави відбулася ще 23 травня минулого року, але й досі не була (та й не є включеною) до репертуару театру. І згадали про неї, на жаль, лише напередодні урочистостей з нагоди 200-річчя видатного письменника і драматурга.
Вистава вийшла вельми незвичайною і сміливою. В чому ж ця сміливість?
Автор нагадав, що в комедії “Ревізор” Микола ГОГОЛЬ висміяв нечистого на руку чиновника ГОРОДНИЧОГО, який помилково сприйняв нікому не відомого пройдисвіта ХЛЕСТАКОВА за столичного ревізора. ГОГОЛЬ тонко зображує психологію сучасних йому здирників, хабарників, донощиків, продажних лакуз і вередкуватих чинуш. Одним словом, п’єса ця про людську нікчемність у всій “красі”. І там є над чим посміятися порядній людині. Але у Геннадія ШУМАКОВА вистава – не смішна, а швидше гірко-сумна. Мабуть, - через те, що людські пороки, які були тоді, залишилися такими ж і донині, а тому сміятися вже якось не хочеться. Та й сам постановник не ставить за мету карикатурно зобразити амбітних (але за своєю суттю пустопорожніх) спритників-пристосуванців. Крім того, як на мене, не поставив він собі за завдання й відверто осучаснити цю класичну комедію, зробивши акцент на змалюванні образів нині активно діючих корупціонерів. Вистава ця виносить на перший план питання питань: витратити своє життя на пристосуванство й жити, постійно принижуючись перед вищими за рангом і становищем у суспільстві, при цьому втрачаючи і совість, і честь – чи гідна така поведінка людини як творця? Автор постановки доводить глядачеві, що мистецтво справді спроможне відвернути людину від морального занепаду й захистити вищі духовні цінності. Ця вистава нагадала і глядачам, і колегам-акторам, що театр взагалі (а криворізький – зокрема) покликаний не тільки пропагувати культурну спадщину, виховувати і прищеплювати художні смаки, виконувати просвітницьку функцію, але ще й шукати нове у, здавалось би, давно знайомому і справді творити. Він виступає за пошук таких форм, такого літературного матеріалу, який би (не одразу, а нехай поступово) привернув увагу глядача, пересиченого сурогатом відео- і телепродукції, втомленого «мильними» серіалами й епатажними ток-шоу, до театру. Цей глядач повинен прийти, побачити і відчути, що актори грають щиро і для нього, а не задля власних амбіцій чи просто заради заробітку.
Як на мене, то ті підходи й ті задуми, які вдалося здійснити у своїй виставі Геннадію ШУМАКОВУ, мають широку перспективу. Після неї можна б планувати постановку в театрі вистав гострого соціального змісту, на сучасних реаліях, а також – по-новому ангажувати досвідчених акторів й створювати плідний грунт для вирощування молодих кадрів. Переконаний, що міська влада з радістю пішла б назустріч таким починанням, бо проблема виховання й захисту моралі безпосередньо стосується наших сімей, нашого міста, нашої країни. Тож будемо сподіватися. Що вистава-експеримент Геннадія ШУМАКОВА перетвориться згодом у правило для його колег. Так, бо мистецтво не любить обережних і безініціативних. Мистецтво любить відважних шукачів.
Юрій ОЛІЙНИК, музикант, випускник Київської консерваторії, м. Кривий Ріг.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
