Матеріали, що ми їх подаємо під такою назвою, зібрані з різних джерел, але передусім, - з публікацій часопису «Промінь Просвіти». Стосуються вони діяльності влади Кривого Рогу і особисто міського голови Юрія ЛЮБОНЕНКА, який є кандидатом на посаду віце-премєр-міністра в нині діючому уряді Юлії ТИМОШЕНКО. Оскільки засоби масової інформації Криворізького міського обєднання «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА (на відміну від майже всіх інших місцевих видань) не проводять піар-кампаній діяльності криворізької влади, то кожен, хто їх прочитає, має шанс більш правдиво уявити собі методи діяльності владоможців та деякі наслідки цієї самої діяльності. Характер цих десяти матеріалів дещо наблизить читачів до розуміння того, чому ж так настирливо владні (і деякі партійні) структури (від міського рівня і до всеукраїнського, чому вони так запекло намагаються замовчати діяльність криворізьких просвітян, а згодом – взагалі домогтися припинення нашої роботи як повноцінної громадської організації.

Підготував їх до оприлюднення та зробив переклад деяких з російської на українську мову Сергій ЗІНЧЕНКО, редактор часопису «Промінь Просвіти».

1. „Тільки-но з’явиться на горизонті серйозний конкурент...”

Прем’єр ТИМОШЕНКО вирішила діяти за принципом „гасити соду оцтом”. Не маючи можливості звільнити тих протеже ЮЩЕНКА, які її дратують, вона намагається блокувати їх особистостями-антагоністами. До екс-мера Львова Василя КУЙБІДИ приставлять криворізького мера-господарника Юрія ЛЮБОНЕНКА.

   ...Фігурою, яка, кажуть, користується підтримкою спікера парламенту, є мер Кривого Рогу Юрій ЛЮБОНЕНКО. Як про нього говорять у місті металургів та наркоманів (найвищий рівень злочинності по „зіллю”), це  „человек-моща”. Городяни не уявляють собі іншої людини при владі, як радянські громадяни Союз без СТАЛІНА

 При владі ЛЮБОНЕНКО з 1992 року. Його кар’єрі довгожителя на цьому посту може позаздрити будь-який інший український і навіть європейський мер. На останніх виборах – в 2006 році – Юрій Вікторович переміг, набравши  близько 69% голосів. Погляд  спідлоба, характерна риторика міцного господарника, колосальний досвід роботи на своїй посаді. Він зовні ладить з усіма власниками промислових активів регіону, але ніхто з них ніколи не може бути впевненим, що якраз його інтересам віддасть перевагу ЛЮБОНЕНКО.

Як пишуть про нього в пресі, „ще в 90-ті роки  ЛЮБОНЕНКО сформулював і випробував  своє головне правило – як тільки-но з’явиться на горизонті серйозний конкурент, з ним треба домовитися, краще – шляхом надання йому посади, де він буде повністю під контролем.  Якщо ж домовитися не вдалося, - імідж конкурента  треба знищити будь-якими шляхами...”

Воювати з „градоначальником” – це  марна справа, оскільки на його боці ідеально контрольований і повністю керований апарат. Скажімо, в міськраді працює дозвільний  центр „Діалог”, де в прозорих кабінках сидять представники 22 міських служб й вирішують з підприємцями всі питання.  Тут же (в такому ж режимі) працює муніципальне бюро „Віза” – реєстраційна палата, яка одночасно здійснює держреєстрацію суб’єктів госпдіяльності, а також їх облік податковими органами, службою статистики й фондом соціального страхування. І якщо ви не знайдете спільної мови з Хазяїном міста, люди в кабінках стануть вашим страшним сном.  Вони просто „закатують” вас в рамках нормативно-правової бази нашої ненаглядної держави. Перевірено досвідом – краще „звалити” з міста одразу. Також (йде такий поголос між криворіжцями) є специфічні сфери комунального господарства, куди не треба, як мовиться, пхати свого носа стороннім. Бо це – „кормова база” міського керівництва. Нібито саме його структура реалізує програму зі встановлення „енергозберігаючих” вікон і дверей у лікарнях, школах і дитсадках. До збирання сміття в місті залучені тільки дві структури, і обидві –  „свої”.  Дороги за рахунок бюджету ремонтує фірма ТОВ „Весташляхбуд”, яку місцеві таксисти однозначно пов’язують з мером. Ну і, певна річ (побутує й така думка), всі комунальні послуги сплачуються через  спеціальну муніципальну контору „Новаком”.

Коли кілька років тому в місто прийшли багаті „індуси” з „Міттал Стіл”, мер їм сподобався.  Але минуло небагато часу – і за відсутності навіть натяку на публічний конфлікт, „індуси” почали стогнати. Скажімо, захотіли вони спорудити комфортабельні будинки для свого топ-менеджменту, а їм в мерії показують якусь програму підтримки чогось.  – Нібито: не можемо дати дозвіл на будівництво з таких-то й таких –то причин. -  Все суворо за законом: як мовиться, не підкопаєшся.  Але... Загально кажучи, Лакшмі МІТТАЛ, з яким у Юлії Володимирівни особливо теплі стосунки,  молитовно заволав: заберіть від нас ЛЮБОНЕНКА! І Юлія Володимирівна вирішила, що, мабуть, уже настав час скерувати  хватку вічного мера  в мирне русло: кувати її перемогу на президентських виборах по регіонах.  А заодно – „перебити” вплив  на процес збоку львів’янина Василя КУЙБІДИ, який обіймає пост міністра  з регіонального розвитку та будівництва. ЛЮБОНЕНКО з КУЙБІДОЮ, зрозуміло, не вживуться в силу специфіки менталітету, але це зовсім не означає, що вони не укладуть мирну угоду.  Один буде „окучувати” західні області, інший – східні. Чи саме цього домагається  Юлія Володимирівна переведенням до себе  криворізького голови?  Зрозуміло, що питання це дуже цікаве.

Галина АКІМОВА,                                                                                                                 

„Версии. сom”, 2 липня 2009 року, з матеріалу „Новые министры ТИМОШЕНКО: тайны назначений-3”

2. Доходи Юрія ЛЮБОНЕНКА

Кандидат на посаду віце-прем’єр-міністра, міський голова Кривого Рогу Юрій ЛЮБОНЕНКО в 2008 році отримав доход 219846 гривень. Його доходи складають: заробітна плата – 180 тисяч гривень, дивіденди, проценти… - 13, 3 тисячі гривень.

Він володіє квартирною площею 84,9 кв.м., житловим будинком площею 372,1 кв.м.,  земельними ділянками загальною площею  2008 кв.м., а також гаражем площею 33,3 кв.м. Сума його коштів на рахунках у банках та в інших фінансово-кредитних установах  складає 73,3 тисячі гривень, а номінальна вартість отриманих цінних паперів – 10,5 гривні. В 2008 році він сплатив 18,4 тисячі гривень  за утримання майна.

Сукупний доход членів сім’ї Юрія ЛЮБОНЕНКА складає 1,3 мільйона гривень. Сім’я ж у нього невелика: він і його дружина, Надія Григорівна ЛЮБОНЕНКО.

(Дані взято із сайту ukrrudprom.ua з матеріалу під назвою «Доход городского головы Кривого Рога — 219,8 тыс. гривен»)

3. Криворізький Герострат ходить в кращих мерах

Музею “Скарби надр Кривбасу” незабаром  виповнилося б 45 років,  міська технічна бібліотека мала б значно більший вік. Але про їхнє існування можемо говорити вже у  минулому часі. Юрій ЛЮБОНЕНКО, Криворізький міський голова, відомий тим, що керується лише своєю думкою і інтересами, зробив все, щоб від згаданих вогнищ культури навіть дим розвіявся. У той час, коли стурбованим криворіжцям роздавалися обіцянки залишити ці заклади в живих,  слухняна “машина” місцевого самоврядування була запущена на їх ліквідацію. З подачі депутата Геннадія ТЕНЕТКА,  першого секретаря міськкому компартії, більшість міськради підписала  приреченим смертний вирок, який і був доведений до виконання. І хоч трудящі, про яких потурбувався депутат-комуніст ТЕНЕТКО, ніяких звернень щодо перенесення місця розташування музею та бібліотеки не робили, розіграна по нотах драма сталася. Тепер немає ні бібліотеки, ні музею.

    Назвемо імена головних героїв переможної війни із закладами культури. Це – Криворізький міський голова Ю.В. ЛЮБОНЕНКО, депутат міськради  Г.М. ТЕНЕТКО, депутатська більшість міськради, захована за непоіменним голосуванням. Пасивні співучасники руйнівного заходу: міністр культури і мистецтв України Ю.П. БОГУЦЬКИЙ, народні депутати України – криворіжці В.М.ГУРОВ,М.Д.КОЛЕСНИК, В.П.МОВЧАН,І.М. СМІЯНЕНКО.

    Додамо, що міський голова – орденоносець від двох президентів – Леоніда КУЧМИ і Віктора ЮЩЕНКА, а Президент України В.ЮЩЕНКО публічно позаздрив криворіжцям, що вони мають такого мера.

Микола КОРОБКО,голова Криворізького міського об’єднання ВУТ “Просвіта “ ім. Тараса Шевченка, голова Української екологічної асоціації “Зелений світ”, часопис «Промінь Просвіти», №1 за 2008 рік.

4. «Насправді ж тут дуже мало українського»

 Останньої суботи травня Кривий Ріг відзначав 233-тю річницю від свого народження. Тож головний його стадіон з цієї нагоди був повний людьми. Як говорив Президент України Віктор ЮЩЕНКО, який приблизно рік тому, 14 червня, приїздив сюди з візитом, „це українське місто, яке пам’ятає українську славу, українську історію”. Але то, мабуть, місцева команда керівників-пристосуванців, яка ось уже 17-й рік тут наводить свої порядки, так обставило зустріч із ним, що Віктор Андрійович зміг таке сказати. Насправді ж нині тут дуже мало українського. Тож, з урахуванням того факту, що Президент до Кривого Рогу на свято не приїхав, керівництво місцевого й регіонального рангу було відвертішим. Тому і міський голова Юрій ЛЮБОНЕНКО, який відкрив святкування, і голова Дніпропетровської облдержадміністрації Віктор БОНДАР, і народний депутат України Олександр ВІЛКУЛ привітали жителів „українського міста” російською мовою. Паралельно диміли труби ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг”, а святково вбрані криворіжці завзято терли стільці (перед тим, як на них сісти) ганчірками й газетами, аби не забруднити свій одяг. Але скільки із них замислювалося над тим, що весь цей бруд осідає не тільки на стільці, а через рот і ніс потрапляє в легені й далі? І той бруд нічим не відмиєш.

                                            Сергій ЗІНЧЕНКО,

з публікації «Неукраїнські акценти на святі «українського міста» в числі 11-му часопису «Промінь Просвіти» за 2008-й рік

5. «Вже сьогодні розвиток такої системи

є загрозливим і мало прогнозованим».

Повітря Кривбасу містить залізо-силікатний пил, що більш як удесятеро перевищує фонові значення для степової зони. Залізо-силікатний пил спричиняє хвороби легенів і справляє абразивну дію на механізми. Кривбас дає 12—20% світового штучного геохімічного потоку заліза з дуже локалізованої області. Це виняткова надмірність технологічного навантаження, що зосереджене в смузі завдовжки 140 км і завширшки 6 км. Проблема полягає ще й у тому, що технологічні процеси мають низьку ефективність, використовується лише 0,1—0,05% сировини з урахуванням усіх складових процесу виробництва та збагачення (в енергетиці — 15—19%). Розпорошеними та під завалами залишаються інші корисні копалини (боксити, уран, сланці, золото, марганець) і мінерали (нефрити, агати, гранати, сердолік, тигрове око).

 Навколишнє середовище незворотно трансформувалося в техногенну екосистему. Вже сьогодні розвиток такої системи є загрозливим і мало прогнозованим. Отже, збільшення видобутку неминуче призведе до ланцюгової реакції складних і непередбачуваних змін, що загрожують людині (зсуви, затоплення, обвали, землетруси). Процес такого порушення надр у геологічному сенсі є миттєвим, і з часом у надрах мають відбутися певні зміни, які відповідатимуть змінам щільності, тиску. Передбачити ці процеси практично неможливо

 Про соціальні наслідки, пов’язані з погіршенням екологічних умов, і про техногенні катастрофи пишуть і говорять багато, але в основному, - окремо від теми індустріального розвитку. Однак ці явища дуже тісно пов’язані. Яскравою ілюстрацією взаємозв’язку між забрудненням довкілля і посиленням соціальних проблем техногенних областей є дитяча смертність у Кривому Розі, яка на 25% перевищує середні показники по Україні й області і зросла з 14,7 на тисячу новонароджених у 1995 році до 17,1 — у 2006-му.

                                                       Ігор ШЕЛЕВИЦЬКИЙ,

доктор технічних наук, професор, м. Кривий Ріг, зі статті «Атомна енергетика і чорна металургія- що з того українцям?», газета «Дзеркало тижня»,  № 28 (4-10 серпня) за 2007 рік 

6. «Міськрада в цьому відношенні –

 поза правовим полем»

Після того ж, як міський голова Юрій ЛЮБОНЕНКО у відповідь на запитання від часопису «Промінь Просвіти» по завершенню роботи сесії сказав, що не було жодного звернення від депутатів міськради, аби переглянути їхнє рішення від 21.06.2006 року «Про визнання Кривого Рогу територією без НАТО», стало зрозуміло, що вся міськрада в цьому відношенні перебуває поза правовим полем, оскільки за українським законодавством вона неправомочна була його приймати. Тож до цього залишається актуальним матеріал «Про НАТО, свято рідної мови і КПУ», де наводився текст запиту до міського голови від тоді помічника-консультанта народного депутата України Євгена ГІРНИКА Валентини КРИВДИ. А вона запитувала: «Чому до сьогодні Ви не звернулися до міського прокурора БОРИСОВА С.С. щодо дев’ятимісячного (!) гальмування ним подання позову до Дзержинського районного суду про визнання неконституційним і таким, що підлягає скасуванню, рішення Криворізької міської ради від 21.06.2006 року «Про визнання Кривого Рогу територією без НАТО?». У відповідь на це була відписка. А прокурор міста мовчить…

Чи свідчать наведені факти про те, що депутати міськради і прокурор поважають закон і намагаються діяти в руслі вимог Конституції і українського законодавства?

(З передової статті «Про антиукраїнські прояви в діяльності Криворізької міської ради», розміщеної в числі третьому часопису «Промінь Просвіти» за 2008 рік).

7. „...Міську владу взагалі

 не цікавить громадська думка”

Криворізька влада цими днями нарешті зняла маску такого собі турботливого, інфікованого вірусом містечковості хамелеончика, і всі присутні на пленарному засіданні сесії міськради, яке відбувалося 23 квітня, побачило  міцні вовчі зуби. Саме тоді, під головуванням секретаря міськради Сергія МАЛЯРЕНКА, було прийнято рішення, підготовлене міським головою Юрієм ЛЮБОНЕНКОМ (його на засіданні не було, бо він поїхав у Ганновер до Німеччини на  міжнародну виставку) про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Кривого Рогу» Валерію КОЛОСОВУ, директору «Укррудпрому» і члену виконкому Криворізької міської ради. Особисто я доволі мало знаю цю людину, а тому не буду нічого поганого про неї писати. Можна навіть не звертати увагу на те, що цю кандидатуру подав відділ промислової політики виконкому міськради. Справа в іншому: вся громадськість міста була геть не готовою до такого рішення, бо воно в пресі ніде не обговорювалося. Тобто, міську владу взагалі не цікавить громадська думка, а тому влада її відверто ігнорує, а це означає, що відбувається не самоуправління, а самоуправство, і Почесного громадянина міста обирають можновладці.

                                                        Сергій ЗІНЧЕНКО,

офіційний сайт Всеукраїнського Товариства „Просвіта” імені Тараса ШЕВЧЕНКА; з матеріалу „Неповага влади до своїх громадян на тлі „махалок” на стадіоні”, 5 травня 2008 року. 

8. «Музей має бути відновленим,

 а винуватці – покараними»

Міський голова Юрій ЛЮБОНЕНКО, заручившись підтримкою  одного із місцевих депутатів, без будь-якого жалю проголосив про начебто перенесення музею до Криворізького технічного університету.  Криворізький технічний університет, не маючи необхідної площі у 800 кв. м., не в змозі був розмістити такий музей у себе. Все це народне добро було звалене в закинуту студентську їдальню, всі засклені вітрини псуються  на господарському дворі. Експонати машин були всі розібрані до кафедр та шахт. Науково-технічна бібліотека вся розосереджена  по дрібних бібліотечках і в технічному університеті. Тепер студенти гірничих вузів, гірники і металурги не знають, у якій бібліотеці можна дістати необхідний матеріал, необхідну технічну інформацію. З будинку, де знаходився музей, розстаралися зробити розважальний комплекс, а місто залишилося без унікального музею, який був славою і гордістю не тільки міста, а й всієї України.

Заради комерційної мети й наживи були знищені праця і здобутки багатьох поколінь. Місто покрите ганьбою і безчестям. Музей, по можливості, має бути відновлений, а винуватці мають бути покарані. В противному разі, це залишиться назавжди найчорнішою сторінкою в історії нашого міста. Сьогодні музею було б 45 років. А ті, хто це вчинив, ввійдуть в історію культури нашого міста як чорні злочинці. Всі мешканці міста солідарні в питанні вандалізму по відношенню до музею, глибоко обурені тим, що сталося, і розраховують на солідарну підтримку всіх людей.

                                                           Інна ПИСАРЕВСЬКА,  інженер-геолог м. Кривий Ріг, часопис «Промінь Просвіти», число перше за 2008 рік.

9. Голодомор і «нестандартні» вислови

та дії місцевої влади

Тож і про сам Голодомор як геноцид проти українського народу міський голова під час роботи постійних комісій сесії міськради 21 листопада висловився теж «нестандартно». Юрій ЛЮБОНЕНКО тоді, зокрема, сказав: «Я хочу, щоб депутати і мешканці нашого міста підтримали і пом’янули всіх тих, які загинули, як тут сказано (а депутатам перед початком сесії були роздані документи про Голодомор в Україні – С.З.), в 1932-33 роки… Геноцид… не геноцид… Президент каже, що це геноцид – значить геноцид проти українського народу… По-разному сьогодні політики розказують…».

Крім того, 20 листопада місцева громадська діячка Валентина КРИВДА звернулася до міського голови зі скаргою після відвідування заходу, присвяченого роковинам Голодомору, який відбувся 19 листопада в Тернівській філії Криворізького історико-краєзнавчого музею. В ній вона, зокрема, зазначає, що там під час заходу не було ні голови Тернівської районної у місті ради, ні начальника управління внутрішньої політики виконкому міськради, ні представника цього управління в районі.  Вона також звернула увагу посадовця на те, що присутні там вчителі, представники козацтва і просвітяни мали бажання скопіювати виставлені документи про голодомор, але не знайшлося ксероксу. До того ж, як виявилося, у філії музею не знайшлося ні диктофону, ні відеокамери для того, щоб зробити записи виступів свідків цієї страшної трагедії. Не було на цьому заході чомусь і журналістів з газети «Червоний гірник» та ТРК «Рудана», засновниками яких є Криворізька міська рада.

І вищезазначене - лише короткий перелік «нестандартності» у діях місцевої влади з приводу відзначення 75-х роковин Голодомору в Кривому Розі.

                                               Сергій ЗІНЧЕНКО,

(зі статті «Тоді нас морили голодом. А що роблять сьогодні?», число двадцять друге часопису «Промінь Просвіти» за 2007 рік).

10. «Майже всі засоби масової інформації займаються

 піар-кампанією діяльності місцевої влади»

Як, наприклад, можна говорити про серйозний вплив української громадської думки на владу у тому ж Кривому Розі, коли тут регулярно виходить у світ лише одна україномовна газета, та й та діє на громадських засадах і має чи не найменший наклад серед інших друкованих видань? Що у цьому гинучому від шкідливих викидів внаслідок роботи промислових підприємств місті можна стверджувати про свободу слова (а це чи не найголовніший атрибут демократії, народовладдя), коли майже всі засоби масової інформації фактично займаються постійною піар-кампанією діяльності місцевої влади, а радіожурналісту-просвітянину лише на п’ятнадцятому році його роботи на радіо (та й то - під загрозою здійснення протестної акції!) дозволили вийти в прямий ефір? Чим можна пояснити, що в газеті «Червоний гірник», заснованій Криворізькою міськрадою, та на  місцевому відділенні державного телерадіомовлення (і на керівних постах!) повно пенсіонерів, а редколегія тієї ж єдиної в місті україномовної газети ще недавно наполовину складалася з безробітних? – Очевидно, що тільки одним: у цьому місті вже майже два десятиліття править бал одна й та ж команда під началом колишніх радянських партфункціонерів на чолі з Юрієм ЛЮБОНЕНКОМ. Звідси і той парадокс – з висоти державних структур найвищого рівня на місцеву адміністрацію летять нагороди-премії-ордени, місцеву прислужницьку пресу аж розпирає внаслідок цього від радощів, а в місті гине вільна думка, його ж населення веде перед чи не у всій Європі за сумарною кількістю  онкохворих, хворих на СНІД та на туберкульоз.