Вже 31 серпня 1942 року в кооперативі було 202 особи із виправдовуючою документацією та готівкою 24 тисячі 950 рублів капіталу. До останнього моменту прийому в члени кооперативу (лютий 1943 р.) в ньому налічувалось 376 пайовиків. Вступний внесок давав змогу користуватися їдальнею, буфетом, магазином, заготовляти паливо на зиму. Кооператив по черзі очолювали Д.ГРАХОВЕЦЬКИЙ, А.ВЕСЕЛОВСЬКИЙ, П.ПАРХОМЕНКО. У грудні 1942 р. він влився до складу товариства "Просвіта". За час його існування були організовані чоботарня та столярна майстерня. Вони діяли на рівні з буфетом, магазином і т.п. як структурний підрозділ.

ОРГАНІЗАЦІЯ «ПРОСВІТИ»

«Просвіта» організувалась формально під час вчительської конференції у серпні 1942 року, в будинку колишньої школи № 15 (навпроти теперішнього будинку СБУ). Агентура так описала цей процес у своєму доносі:
«Во время немецкой оккупации г. Славянска и Славянского р-на я приехала в г. Славянск в районо, но попала как раз на собрание учителей г. Славянска и всего района, которое было в августе м-це 1942 г. Где я узнала о существовании организации «Просвіта» со слов учителей, которые записывались в эту националистическую организацию. Организатором этой организации были: ШИНКАР Петр Михайлович, исполняющий в то время обязанности зав горрайоно, ОНИЩЕНКО, имя и отчество которого не знаю, редактор газеты «Донецька газета», доктор ПОСУНЬКО, председатель нац. организации «Просвита» МИХАЙЛОВСКИЙ. В члены «Просвиты» принимались только украинцы, работники театра, учителя, медработники. На собрании учителей в августе м-це 42 года ШИНКАР заявил, что они наконец дождались освобождения Украины от жидо-большевистского ига при помощи непобедимой великой Германии, что теперь Германия дает возможность развивать нам свою национальную культуру и достичь такого «культурного» уровня, какого достигла Германия...
МИХАЙЛОВСКИЙ на этом собрании рассказал автобиографию Т.Г.ШЕВЧЕНКО, где подчеркнул эксплуатацию украинского народа русскими царями, русским народом, и произведения его написаны, мы должны понимать, как призыв к борьбе с русскими царями, угнетателями, русским народом, за освобождение Украины. Но вместе с тем и подчеркнул, чтобы пользовались стихотворениями ШЕВЧЕНКО должны присматриваться и выбрасывать все нежелательное, «ненужное». РІБЧАНСКИЙ Тихон Иванович, занимающий должность инспектора горрайоно г.Славянска заявил, что теперь учителям будут совсем другие условия, другая забота, не так, как при «Советах»; только писали в газетах, педагогиках о заботе, об учителе в Советской стране, а никакой заботы не было. Сейчас же немецкое командование разрешило открытие магазина и столовой для учителей, членов «Просвиты». Во время всех этих докладов среди учителей были разговоры, шептанья. Мало слушали, так что часто приходилось останавливать «Панове, увага!»... Из слов ТОРАНСКОГО члена «Просвиты» я узнала, что каждый член «Просвиты» должен прочитать лекцию на собрании, которая должна быть разработана в националистическом духе»
«Соловьева», 27.03.1944 г.
За короткий час, приблизно півроку, "Просвіта" і кооператив мали своїх членів в усіх школах міста, а також - у селах Бугаївка, Микільське, Билбасівка, Черкаське, Андрійка, Ковбаня-Шнурки, Прелесне, Петрівка, Оріхуватка, Сидорове, Банне, та приміських селах - Іванівці, Карпівці, Соболівці, Семенівці, Селезнівці. Таким чином, повоєнні твердження чекістів щодо розгалуженої мережі "Просвіти" в районі цілком підтверджуються наявними документами самої організації. Національний склад "Просвіти" був різнорідним - українці, росіяни, вірмени, а ПОСУНЬКО стверджував, що були навіть цигани. Останніх, як і євреїв, німці знищували. За документами відділу народної освіти, що зберігаються в обласному архіві, місцем народження просвітян були: Житомирщина, Київщина, Полтавщина, Харківщина, Донеччина, Росія (Білгород). Тому твердити, що "Просвіту" Слов'янська наповнили галичанами, було б історичною неправдою. Склад організації найкраще ілюструє ідею Соборності Українських земель. Для прикладу наведемо декілька прізвищ.
ПАРХОМЕНКО Петро Пимонович - м. Слов’янськ; ТОРАНСЬКИЙ Іван Семенович – с. Сидоренкове Коломацького району Харківської області; РИБЧАНСЬКИЙ Тихін Іванович - с. Шишаки Шишацького району Полтавської області; ЛУК'ЯНОВ Петро Степанович – с. Омельник Кременчуцького району Полтавської області; М’ЯТОВИЧ Капітоліна Іванівна – с. Покровське Олександрівського повіту (тепер Покровський р-н) Дніпропетровської області; ГРУДЗІНСЬКА Катерина Федорівна - с. Степанівка Бахмутського району Катеринославської губернії; ГОРБАСЬОВА Марія Євграфівна - м. Слов’янськ; ПАДАЛКА Йосип Іванович - м. Єйськ, Кубань; ВОЙТЕНКО Сергій Антонович - м. Слов'янськ; ЧЕРНЯВСЬКА Л.Ф. - м. Слов’янськ; ПРАВИЦЬКА Ніна Миколаївна – с. Андріївка Слов'янського району Донецької області; КВІТКА Клавдія Миколаївна - м. Слов'янськ; КРАСНА Марія Федорівна - м. Богодухів Харківської області; ВЕСЕЛОВСЬКИЙ Анатолій Яремійович - Гайсинський район Вінницької області; ШЕЛЕСТ Олександра Петрівна – с. Мала Перещепина, Полтавщина; ЛЮДВИЧЕНКО (ВЛАСОВА) Олександра Василівна - м. Київ; ПОСУНЬКО Семен Лукич - м.Ізюм, Харківщина; КЕМАРСЬКИЙ Сергій Михайлович - м. Сватове Луганської області; СІРЕНКО Валентина Никифорівна - м. Білгород, Росія; КІТЕЛЬ Сергій Миколайович – с. Якович Володимир-Волинського району Волинської області та багато інших.
Структура "Просвіти" складалася з відомих на сьогодні двох секцій - торгівельної та історичної. Останньою керував Юрій ОНИЩЕНКО. Діяв драматичний гурток під керівництвом ПОНОМАРЬОВА. Читалися лекції з історичної та релігійної тематики. Існували курси товариства для учнів 8-10 класів. Ними керував Д.ГРАХОВЕЦЬКИЙ. На курсах викладали С. ШЕВЧЕНКО, О. СТАВРАКІ, Г. Ф. СТАВРАКІ. Восени 1942 року німці більшість курсантів забрали на роботу до Німеччини. Як згадувалося вище, у грудні 1942 року "Просвіта" злилася з кооперативом вчителів. За оцінками самих учасників організації, спочатку їх було близько 60 осіб, але під час грудневого об’єднання, за підрахунками автора, загальна чисельність склала 400 чоловік. Головний актив складався з педагогів. Сімнадцять осіб вийшли з надр Слов'янського вчительського інституту.
Слов’янська медшкола:
1.РИБЧАНСЬКИЙ Тихін Іванович - методист арифметики, зав. Словпедшколи, завуч Слов'янського вчительського інституту. 2.БІЛОБАБА Марія Григорівна - географія. 3.ШЕЛЕСТ Олександра Петрівна – невідомо. 4.ВОЙТЕНКО Сергій – математика. 5.КОСТЕНКО Марія Луківна - мовник (українська мова). 6.ТАРАСЕНКО Ніна Данилівна - викладач української літератури. 7.ГРАХОВЕЦЬКА Катерина Семенівна – невідомо. 8.ГЛУШКОВ Степан Іванович - російська мова. 9.ФИДРЯ Надія Олександрівна – мовник. 10.СТАВРАКІ Г.Федорович - зарубіжна література. 11.СТАВРАКІ Олена Костянтинівна - секретар деканату. 12.ОНИЩЕНКО Юрій Тихонович – історія. 13.ДАНЬКО Євстафій Леонтійович - методист письма. 14.РЯБІНІНА Марія Федорівна – мовник. 15. АНДРІЄВА Тетяна Андріївна – мовник. 16. ЯКОВЕНКО Євдокія Пилипівна – математика. 17. ШИНКАР Макар Михайлович - невідомо.
З наведеного списку 14 осіб працювало в Словпедтехнікумі, Словпедшколі, Вчительському інституті до 1941 року. РЯБІНІНА, АНДРІЄВА, Олена СТАВРАКІ проходять по наказах Інституту 1944-1945 років. Однак це зовсім не означає, що вони не працювали в інституті до війни. Усіх трьох, не зрозуміло чому, дуже швидко з відновленого інституту звільнили. Самозрозуміло, що "Просвіта" була просто перевантажена різного роду керівниками установ, організацій, відділів міської управи, які масово вступили до неї.
Міська управа: М’ЯКУШКО А.К. - зав. здороввідділом; СІНЕНЧЕНКО О.К. - фінвідділ; МАРТИНЕНКО Т.Т. - зав. статбюро; РИБЧАНСЬКИЙ Т.І. - зав. відділу пропаганди; ШИНКАР П.М., ТОРАНСЬКИЙ І.С. - міськвно; ГОЛЕНКО О.О. - зав. відділу соцдопомоги; ЧЕРНЯВСЬКА Л.Ф. - інспектор відділу опіки; РОЗЕНБЕРГ І.О. - працівник головного відділу управи; ЖУКОВСЬКИЙ В.І. - зав. чоловічім відділом Біржі праці; БУСОЛЬ М.Ф.- перекладачка Біржі праці; КІРІЧКО - управляючий Господарського банку; ШИНКАР М.М. - мировий суддя… І це далеко не всі установи, в яких працювали просвітяни згідно списку складу "Просвіти" та кооперативу (див. Додатки). Така "всепроникність" зробила можливою забезпечення, окрім духовного, ще й матеріального боку справи. Організатор "Просвіти" Петро ШИНКАР зумів поставити так справу, що вчителі отримували, окрім зарплатні, кожного місяця хліб та молоко за рахунок управи. Були забезпечені і діти. Наведемо декілька документів.
«Слов'янська міська управа
Відділ освіти, 20.04.1943 р.
Начальнику обласного відділу освіти
Відділ Освіти просить Вас відпустити на подарунки дітям, учн. 1-4 х класів до дня Пасхи борошна 200 кг. з розрахунку видати кожному учневі булочку в 100 грам та масла 40 кг з розрахунку на кожну дитину 200 грам.
Начальник Відділу Освіти /ШИНКАР/

НАЧАЛЬНИКУ ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ
ХАРЧУВАННЯ ВІДДІЛУ ОСВІТИ
Д0ПОВІДНА ЗАПИСКА
За вказівками бургомістра відділ освіти має відкрити 9 дитячих садків для дітей від 2 до 6 років, матері яких ходять на роботу. Зараз уже приготовлено приміщення 2-х дитячих садків - на курорті 1, в Ново-Слов'янську 1, всього на 65 дітей. Діти мають перебувати в дитячому садку з 6 години ранку до 5 години, протягом якого часу їх необхідно годувати три рази.
Прошу Вас дати роз'яснення в справі одержання продуктів харчування для дітей. Передбачається виключно за рахунок нормованого пайка утримання, з можливою добавкою овочів. Та за рахунок лише цих продуктів харчування дітей не представляється можливим. Відділ освіти просить Вас видати хоч мінімальні додаткові фонди для харчування дітей (борошно, крупи, жири, молоко).
13.05-43, Начальник Відділу Освіти (Підпис)

Ці документи знаходяться у фондах Донецького обласного архіву.
Цікавий опис членського квитка товариства, який було надруковано на жовтому папері для "Просвіт" Слов'янська і Краматорська. На ньому були написані слова Івана ФРАНКА: "Братерством, щирими трудами Вкраїна воскресне". Це гасло дотримувалось ШИНКАРЕМ неухильно.
В "Просвіті" існувало дві лінії: ліберальна (ГРАХОВЕЦЬКИЙ) і радикальна (ПОСУНЬКО, ШИНКАР, ЧЕРНИК). Коли в грудні 1942 року було запропоновано застосовувати російську мову у місті, а українську - для села, це викликало вибух невдоволення серед радикальної течії.
«Только немногие приказы издаются на украинском языке... Украинские националисты: «Что это за порядки!? Какое право имеет немецкая комендатура и бургомистр города писать приказы на московський мови!? Кто дал им на это право!? Мы этого не потерпим!... Завтра же пойдем к немецкому коменданту и бургомистру и предъявим им... наши требования, нашу волю!... мы им покажем путь, по которому должны идти!... Пошли... Начальник Отдела образования - ШИНКАРЬ и главврач центральной городской поликлиники - д-р ПОСУНЬКО, - кажется, из наших еще кто-то ходил. Возвращаются... «Ну, что и как?... Крайне неудовлетворенные, с злобой и пеной у рта: - «Нет, это так не пройдет! Мы настоим и укажем, что и как они должны будут делать у нас - на Украине! - Пусть не забывают, что они только гости у нас и - ничего больше!.. Хозяева - мы!»...
ГРАХОВЕЦЬКИЙ зігнорував цей похід до німців, натомість запропонувавши «Просвіту» закрити, бо на Лівобережжі організації вже були ліквідовані німцями. До того ж, з кінця 1942 року СД постійно вимагало списки членів «Просвіти». Це викликало шквал емоцій ще більший, ніж це було із забороною української мови. ГРАХОВЕЦЬКОГО зняли з голови організації, на його місце став ПОСУНЬКО та його заступник Федір ЧЕРНИК. Радикальна течія перемогла. ПОСУНЬКО взяв курс на розрив із німцями.
«Ви бачите, що робиться! Німці хочуть задушити нас. Зробити з нас своїх рабів. Ви скажете, що робити? Відповідаю: перед нами стоїть одна мета - Самостійна ненька Україна. Наша Україна більша за всяку державу європейську, чому ж вона не може існувати самостійно? Тож українці - на запеклу боротьбу проти наших лютих ворогів! Всі, як один!». Також пішов відвертий конфлікт з приводу подальшого використання в діловодстві української мови.
«Лише українська мова - одна мусить панувати на Україні...- У нас не мусить бути московська мова - мова москаликів. В установах, на вулицях, вдома - скрізь розмовляти лише українською мовою... Бургомістр міста не має права робити розпорядження на російській мові. Ми - /ядро "Просвіти"/ цього не припустимо». Семен М’ЯКУШКО зробив декілька доган просвітянам і артистам з Красного Лиману щодо того, що вони ігнорують її вживання та не використовують у діловій документації.
Як вказував агент "ИВАНОВ" «...фанатик ПОСУНЬКО, как метеор летал по учреждениям, являлся к начальникам, вплоть до бургомистра города, категорически требуя, чтобы русского языка нигде не было слышно»...
Безумовно, радикальне керівництво «Просвіти» було б заарештовано ще навесні 1943 року. Та завадив прорив радянських військ, що на два тижні захопили Слов'янськ. ПОСУНЬКА було заарештовано, під час етапування йому вдалося втекти. Однак, ставлення свого як до німців, так і до росіян, він не змінив. Вже з березня-травня 1943 року стало зрозумілим, що Донбас німці здадуть. Діяльність «Просвіти» в Слов'янську занепала, пік організаційної активності і культурних та просвітніх здобутків минув. Продовжували працювати лишень керівники, що були членами ОУН(б). Врешті-решт все закінчилося масовими арештами, розстрілами, відправкою в концтабори. З червня 1943 року діяльність «Просвіти» у Слов'янську завершилась.
Олександр ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, дослідник національно-визвольного руху на Донеччині, діяч українського націоналістичного руху. В національному русі – з 1989 року. В 1992 – командир Донецької Крайової команди УНСО. Один з організаторів Маяцьких подій 1993 року. Живе в Билбасівці Слов’янського району Донецької області.

(У скороченому вигляді. Далі буде)