...Глибока, майже непереможна оборона Криму зламана внаслідок спецоперації українських військових розвідників. Стрімким ударом наші полки долають Чонгарський перешийок і виходять на оперативний простір... За кілька днів – колони українських військ з піснями марширують звільненим Сімферополем і радісне населення захоплено вітає державний синьо-жовтий прапор. Передові частини українців нестримно просуваються до чорноморського узбережжя. Мета – Севастополь. Ні, це не картини жаданого багатьом нашим громадянам майбутнього. Це – наше минуле. У квітні 1918 р. українські війська увірвалися в Крим і звільнили його від влади московських чекістів – батьків організації, з якої походить майже все нинішнє російське керівництво.

Юрій ЛУЦЕНКО – полум’яний "польовий командир" Майдану 2004 року – має величезний досвід подібних акцій є бажаним гостем на обох євромайданах. "Українська правда" вирішила дізнатись у нього про причини появи двох євромайданів, можливий сценарій розвитку подій, і чи готова опозиція до переговорів з владою заради підписання угоди про асоціацію
- У неділю на акцію прийшли дуже багато людей, понад сто тисяч. Але ввечері на площі залишилось дуже мало. Чи не вважаєте ви це поразкою?

УСЕ ПОЧАЛОСЯ з резолюції конференції тернопільської "Молодої Просвіти", де було вжито ще не надто поширене в нас слово "перезавантаження". Молодих просвітян не влаштовує беззубість "Просвіти". Нещодавно із власною ініціативою перезавантаження "Просвіти" виступило її Чернігівське об'єднання, яке зробило гаслом свого сайту такі слова: "Перезавантаження "Просвіти" не уникнути!" На конференції Запорізького об'єднання навіть висунули кандидатуру на посаду голови "Просвіти", прізвище якої не МОВЧАН...

До початку з’їзду Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА, який нещодавно відбувся у Києві, організатор перевороту 2008-го року у Дніпропетровській обласній «Просвіті» юрист і журналіст Сергій ДОВГАЛЬ зробив вояж по організаціях «Просвіти» області, підбиваючи їх керівників долучитися до створення видимості делегування своїх представників на згаданий захід. Як і 5 років тому, він одержав чергового відкоша, але з властивим йому цинізмом поширив інформацію про те, що очолюваний ним десант до Києва обрано з дотриманням усіх вимог Статуту Товариства. Та про зовсім інше свідчать звернення до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська голів Дніпродзержинського, Павлоградського, Нікопольського обєднань «Просвіти». Фактично всі місцеві об’єднання, де не вдалося ДОВГАЛЮ і компанії вчинити переворот, від нього, як і раніше, відмежовуються.

Не хочеться, щоб на місці Кривого Рогу, мого рідного міста, залишилися одні руїни. Хоча б через те, що тут жили такі люди, як Федір МЕРШАВЦЕВ, про якого сьогодні пам’ятає небагато криворіжців, а від будинку і від саду-парку, які він заклав, тільки руїни й залишилися. І коли читаєш у одній із робіт нашого відомого археолога. Історика і краєзнавця Олександра МЕЛЬНИКА про цю людину, то не можеш собі пояснити, чому ми про нього так мало знаємо, чому такі розвідки так мало популяризуються, а про різні повсякденні дрібниці так часто ведемо мову. І чому так виходить, що все більше люди думають про речі приземлені й залишають після себе всілякий непотріб, а про високе і про те, що має глибокий зміст, майже не розмірковують?.. 

Не тільки з тієї причини, що 6 червня — День журналіста України, буде викладено наступний матеріал. І не тільки через те, що за кілька чисел нашій єдиній на все місто україномовній газеті виповниться сім років Він — для того, аби донести до наших читачів думку про надактуальність правильного розуміння діяльності журналіста взагалі і українського журналіста зокрема. А від такого розуміння багато чого залежить, оскільки кожен громадянин України має право отримувати якісну інформацію про те, що відбувається в його країні. Це важливо знати кожному, оскільки в умовах інформаційного суспільства інформація істотно впливає на свідомість людини, на її поведінку та на орієнтацію в навколишньому світі. Це вкрай важливо для пробудження національної свідомості.
Тож з цією метою в даному матеріалі й буде використано з дозволу автора окремі розділи з книжки «Журналістика як всесвіт (Харків, 2008) провідного українського журналістикознавця, доктора філологічних наук, професора Ігоря МИХАЙЛИНА, який 16 років керував кафедрою журналістики Харківського національного університету імені В. Н. КАРАЗІНА, він академік Академії наук вищої освіти України за відділенням «Масова комунікація», голова Харківського історико-філологічного товариства, член Національної спілки письменників України.

У КВІТНІ цього року відзначалося 90-річчя українського живописця Григорія Гордійовича ШИЩКА, мистецтво якого є зразком поєднання європейських малярських тенденцій з традиціями українського живопису ХХ століття...

Перед ось цим моїм дописом я турбував читачів "Променя Просвіти»" майже рік тому, напередодні виборів до Верховної Ради. Я не агітував "за" чи "проти", а просто розповідав про те, що знаю, залишивши право на висновки співгромадянам. І вони зробили свій вибір, який я маю поважати. Проте бажано, щоб цей "вибір" поважав і мене, мої конституційні права, бо законність влади складається не лише з процедури її обрання, а ще й із законності її дій між виборами. І от якраз щодо цього – мої нотатки з роздумами, що перед вами.

За останні два з половиною роки термін «вибіркове правосуддя» вивчив, мабуть, кожен українець. Судові процеси над опозиціонерами – і значними, і рядовими, - кримінальні справи проти реальних і потенційних противників режиму, юридичні «наїзди» на бізнес тих, хто підтримує ворожі до влади політичні сили, заборони масових акцій громадянського протесту… Список того, що зазвичай охоплюється поняттям «вибіркове правосуддя», кожен може продовжити сам. Та й у світі цей термін добре відомий – досить набрати у будь-якому інтернет-пошуковику Selective Justice in Ukraine, щоб одержати тисячі й тисячі результатів...