PP

     Вівторок, 19.03.2024, 13:18



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2015 » Січень » 26 » ЗУСТРІЧ З ГЕРОЯМИ В ШКОЛІ
20:07
ЗУСТРІЧ З ГЕРОЯМИ В ШКОЛІ

Того передноворічного дня, перед настанням 2015-го року, коли дороги в Кривому Розі позамітало снігом, вони, четверо розвідників, які разом з іншими нашими бійцями воювали з ворогом на Сході України, прийшли до 28-ї загальноосвітньої криворізької школи, щоб зустрітися з дітьми і вчителями. Як повідомила одна з організаторів зустрічі, активістка «Жіночої сотні» Дар’я ЧИГРІНА, «хлопці з нами самі зв’язалися. Вони замовили нам пошити підшоломники й попросили організувати зустріч із дітьми, бо це те чи не єдине, що там насправді іх підтримує. Через кілька днів після Нового року вони знову поїдуть на передову, і такі зустрічі їм дуже й дуже потрібні» А учителька української мови і літератури Світлана КОРЖАНІВСЬКА додала: «Дівчата із «Жіночої сотні» повідомили, що наші розвідники знову відправляються в зону АТО. І от захотілося щось таке зробити для них, щоб якось привітати їх зі святами, поспілкуватися, щоб вони відчули, що ми їх тут підтримуємо. Тож після того, як виникла така ідея, я звернулася до школи, і її тут усі підтримали. І ми, незважючи на те, що така погода сьогодні, зібралися експромтом. Діти різні номери показували. Відгукнулися й випускники, які тут училися: погодилися прийти і виступити тут для наших хлопців. І то найменше, що ми можемо зробити для них».
Троє з чотирьох розвідників, які того дня були учасниками зустрічі, назвали себе: Олександр МЕЛЬНИК, Володимир АЛЬОШКІН та Михайло ЄЛИСЄЄВ. А четвертий сказав, що його псевдо «ШВЕД» і що він воює в районі Пісків, за кілька кілометрів від Донецького аеропорту. Воює він там уже два місяці, тільки-но повернувся, а після свята – знову туди, разом з іншими хлопцями. Передав, що місцеві ставляться до бійців лояльно, добре знають уже, що таке Кривий Ріг і «Правий сектор», і навіть допомагають, але обстановка там все одно дуже й дуже напружена.
Приємно було спостерігати за хлопцями, віком від двадцяти трьох років до тридцяти семи, з якою любов’ю вони зустрічали виступи і зовсім маленьких виконавців віршів та пісень, і вже дорослих, які неодноразово перемагали на різних фестивалях. Вони їм залюбки аплодували, хоч самі, як справжні розвідники, були небагатослівними, але очі сяяли добротою і привітливістю. І підкреслювали під час коротких розмов (як, наприклад, Володимир АЛЬОШКІН), що «якби не волонтери, то нашій армії прийшов би кінець».
Важливо відзначити, що серед учасників тієї зустрічі були не тільки криворіжці. Наприклад, була там Ірина ЯРМАЧКОВА, котра про себе і свою діяльність у нашому місті розповіла наступне:
«Я приїхала з Полтавщини. У мене чоловік – військовий, є двоє діток. І тому в цей страшний час мені хотілося хоч якось допомагати нашій армії, нашим хлопцям, які там воюють. Ми плетемо сітки й готові допомагати кожному батальйону з Кривого Рогу, а також допомагаємо іншим батальйонам. Надіємося, що те, що ми робимо, якось їм допоможе. Спочатку плели на квартирі у однієї з волонтерок, а потім – зняли склад (нам хлопці допомогли), люди допомагають, переривають свою гардероби, приносять свої речі… Почали шити вже й маскхалати, розширюємось, хоча все-таки надіємося, що воно все закінчиться…»
За такими от скупими словами стоять великі душі українців, ладних зробити будь-що, аби швидше здолати ворога й потім навести лад у своїй країні, щоб уже ніколи-ніколи подібне не повторилося, щоб можна було жити без тривоги в серці за рідних, за близьких, за всю незалежну Україну.
Кожний на цій зустрічі ділився з іншими і теплом свого серця, і різними подарунками, причому – не тільки піснями й віршами. Бо, зокрема, ветеран праці закритого акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» Ірина ПЕРЕТЯТЬКО подарувала розвідникам ляльки-мотанки. А ще розповіла, що пече для українських вояків хліб, пиріжки, різні смаколики і вважає, що у цих людей, які сьогодні боронять нашу Україну від ворога, можна всім повчитися, як треба діяльно любити Батьківщину, бо «треба єднатися думками зі всією Україною». Вона сказала, що зараз важко всім сьогодні, «але все треба пройти, все треба винести», і тривожне, і неприємне. Повідомила також про співпрацю з місією «Лондонський Євромайдан», яка допомагає родинам загиблих.
Тоді, під час тієї зустрічі, за вікнами було повно снігу, але серця повнилися надіями на все-таки краще життя в тому році, прихід на який усі чекали з великими надіями. І хочеться побажати, щоб всі вони справдилися, а наші бійці повернулися з передової живими героями, яким знову можна буде дарувати тепло своїх сердець, власноруч виготовлені подарунки і зустрічати світлими віршами та піснями.

Олена МАКОВІЙ.

На світлинах:


під час зустрічі разом з Державним прапором України;


Володимир АЛЬОШКІН і Михайло ЄЛИСЄЄВ;


Ірина ПЕРЕТЯТЬКО принесла розвідникам свої подарунки.

Фото авторки.

Переглядів: 591 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: