Головний Майдан країни живе як ідеально самоорганізована республіка: тут ніхто нікого не примушує що-небудь робити, ніхто нікому нічого не винен. Кожен сам обирає собі спосіб участі: ти можеш бути тим, хто в мирний спосіб демонструє свій спротив беззаконню, можеш обрати собі роль глядача чи записатися у волонтери для підтримання порядку і життєдіяльності цього багатоликого організму. А можеш, коли не маєш протипоказань зі здоров’ям і маєш достатньо сміливості, стати учасником самооборони Майдану. І все це уживається поряд. Патріотичний спів і молитва, розмови про успіхи і невдачі у боротьбі за свободу. І постійно нависа загроза здоров’ю і життю людини… Про які матеріальні винагороди можна говорити стосовно жертовності людей, які у мирний час дивилися б у очі смерті? Чим можна підкупити чоловіків і жінок, які, маючи слабке здоров’я, вистоюють годинами на двадцятиградусному морозі і сплять на прикритій матрацами підлозі? Майдан живе, живе останньою надією на настання докорінних змін суспільного устрою України…
Микола КОРОБКО
НА СВІТЛИНАХ:
Майдан - калейдоскоп креативних думок;
один із зачинателів верхньодніпровської «Просвіти» Михайло СИМОНЕНКО;
допомогти може кожен, навіть – своєю присутністю;
автографи на полотнищі Січеславського намету
|