 У період гетьманування Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Микитинська Запорозька Січ втратила провідну роль воєнно-патріотичного центру українського народу. Столиця української Козацької держави – Війська Запорозького, була встановлена гетьманом взимку 1648-1649 рр. у Чигирині, який був до того ж полковим центром. Гетьманська резиденція та полкові центри, що були розташовані у великих містах України, не давали громаді запорожців претендувати в ній на політичне лідерство.
Але війна України з Польщею, вплив Кримського ханства і Туреччини, внутрішня боротьба угрупувань козацької старшини, розвиток соціальних відносин в країні стали домінуючими факторами, які зберегли значення Запорожжя як особливої області України та Запорозької Січі – як її регіонального військово-політичного центру.
Починаючи з 1650 року, запорожці прагнули створити автономну від Гетьманської Микитинської Січі власну Січ, а радикально налаштована проти Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО частина низовиків прагнула відновити її значення, що вона його мала наприкінці 16-го і в першій половині 17-го століть за часів Базавлуцької Січі.
Відтак в останні роки життя Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО та протягом гетьманування Івана ВИГОВСЬКОГО у 1657-1659 роки запорожці збудували нову Запорозьку Січ, яка відповідала їх політичним прагненням. Як визнана в українській історичній науці, вищезгадана Січ, відома як Чортомлицька, була розташована з 1652 року на Чортомлицькому мисі, в місці злиття річок Чортомлик, Павлюк, Прогній і Скарбна (поблизу місця розташування сучасного села Капулівки Нікопольського району. Науковці посилаються на повідомлення посла Чортомлицької Січі ШАШОЛИ, який (перебуваючи в Москві в 1672 році) повідомив про заснування Січі кошовим отаманом ЛУТАЄМ в 1652 році. Вищезгадана особа осадчого є реальною історичною постаттю, відомого за козацьким реєстром 1637 року.
Опис Чортомлицької Січі, занотований у Малоросійському приказі в Москві, засвідчив, що січове місто було обнесено земляним валом висотою 6 сажень (12,96 метра). На валу були встановлені палі й бійниці, дерев’яні коші, засипані землею. З боку степу була збудована башта мірою кругом (по периметру) 30 сажень (43, 2 метра), яка мала бійниці для стрільби.
Посеред Січі був майдан, біля якого розташовувалась дерев’яна трибанева Січова Святої Покрови Божої Матері церква. Навколо майдану були збудовані кутні будинки для кошової старшини, пушкаря, скарбна комора тощо. За оцінками історика архітектури В.О. ЛЕВЧЕНКА, площа забудови головної частини Січі (Коша або цитаделі) сягала 20 гектарів, а разом з торгово-ремісничим передмістям, розташованим на материковому березі, - ЕК менше 35-40 гектарів.
Безперечно, будівництво такої потужної фортеці вимагало значної кількості людської праці й часу. В подальшому запорожці викопали між річками, які з двох боків оминали Січ, рів, що перетворився згодом на протоку. І фортеця опинилася на острові. В середині 1950-х під час створення Каховського водосховища цей острів, розташований біля села Капулівки, Нікопольського району, був затоплений.
Після смерті Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО значення Чортомлицької Січі як воєнно-політичного, адміністративного, торгово-ремісничого і національно-релігійного центру Запоріжжя і війська Запорозького (на відміну від гетьманського Запорізького реєстрового) зростало. Кошова старшина Запорожжя активно втручалася у боротьбу старшинських угруповань Правобережної і Лівобережної України і в той же час здійснювала активні наступальні дії проти Кримського ханства та Туреччини в Північному Причорномор’ї.
Економічна основа Запорожжя часів Чортомлицької Січі зберігала, в основному, привласнюючий характер (промисли) та скотарство. Виробничою одиницею залишалися зимівники. В яких використовувалася вільнонаймана праця. Продукти промислів, скотарства вивозили до Січі на ринок або до Гетьманської України, Польщі, Криму. До Січі українські та іноземні купці привозили необхідні для запорожців товари6 хліб, зброю, порох та сировину для ремісників. У 1672 році у Січі працювало 100 ковалів. Доходи Січі були у вигляді військових трофеїв, здобутих в походах, а також мита від перевозів на Дніпрі та Південному Бузі, зброя та жалування від іноземних монархів (для майбутніх походів або як винагорода за здійснені). Військові походи Чортомлицької січі залишалися головним видом діяльності січовиків та її старшини. Їх спрямування та масштаби залежали від умов політичної боротьби в Україні та міжнародних відносин між Річчю Посполитою, Кримом, Туреччиною, Московським Царством щодо України.
Найвизначнішими виступами запорожців Чортомлицької Січі були дії проти Переяславської ради 1654 року, а згодом – гетьмана Івана ВИГОВСЬКОГО у 1658-1659 роках, але вже на підтримок Москви. У 1660-1670 роках запорожці на чолі з Іваном СІРКОМ здійснили десятки успішних морських і сухопутних походів проти турків, татар і поляків, особливо – під час війни за Чигирин у 1677-1678 роках. З 1667 по 1686 роки Запорозька січ була під подвійною владою: Польщі та Московського царства. Після смерті Івана СІРКА у 1680 році московський уряд прагнув контролювати Січ. Це було пов’язано з активним наступом Росії проти Криму. Запорозька Січ брала участь у Кримських походах 1687, 1689, Азовсько-Дніпровського походах 1695-1697 років. Після початку Північної війни в 1700 році, в якій Росія виступила проти Швеції, запорожці брали участь у походах росіян в Польщу та Прибалтику. Під час дій Петра І проти Гетьманської України з метою знищення її козацького ладу Чортомлицька січ надала підтримку антимосковському повстанню лівобережного гетьмана Івана МАЗЕПИ і вступила в союз з останнім і зі шведським королем Карлом XII, який із своїм військом виступив в Україну.
Весною 1709 року Військо Запорозьке Низове під керівництвом кошового отамана Костя ГОРДІЄНКА (8 тисяч чоловік) виступило під Полтаву, де знаходився гетьман Іван МАЗЕПА зі своїми прихильниками і король Карл XII на чолі своєї армії. Яка взяла місто в облогу. Скориставшись цим, російські війська за наказом Петра І здійснили каральну експедицію проти Чортомлицької Січі. 14 травня 1709 року вони взяли її штурмом і зруйнували. Захоплених в полон запорожців за їх опір було жорстоко закатовано. Уціліли запорожці відступили в пониззя Дніпра у володіння турок і татар. Під час перебування Війська Запорозького Низового під протекторатом Криму, Туреччини і Швеції запорожці взяли участь у козацькій раді у Бендерах, де обрали гетьманом Пилипа ОРЛИКА та ухвалили «Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького». ЦК була перша демократична Конституція не тільки в Європі того часу, але й всього світу. Своїм центром запорожці мали Січ в Олешках (1711-1728 роки), Чортомлику (1710-1711 роки та 1730-1734 роки).
Виникнення Чортомлицької Запорозької Січі у середині 18-го століття було обумовлено внутрішнім суперечливим розвитком молодої Української козацької держави. Але весь період її існування – це був шлях боротьби січовиків у справі захисту південних кордонів України від нападів чужоземців і збереження її вільного козацького ладу, проти національного і соціального гноблення українського народу від іноземних держав.
Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ,
заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботи.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
