PP

     Вівторок, 22.08.2017, 22:24



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2015 » Липень » 15 » Щоб сліпі не поступалися зрячим…
21:55
Щоб сліпі не поступалися зрячим…

Нещодавно в Кривому Розі на базі центральної міської бібліотеки для дорослих відбувся незвичний семінар. Бо на ньому в центрі уваги були проблеми незрячих людей, а до організації всього проекту в цілому, в рамках якого проходив цей семінар, долучилася Швеція, одна з набільш благополучних за рівнем життя країн Європи. Та й сама назва його була не дуже звичною як для непідготовленого учасника: «Сучасні інформаційні системи для українських користувачів з вадами зору: перша українська дейзі-бібліотека». Як виявилося згодом, основний зміст крився у словосполученні «українська дейзі-книга».
«DAISU» («дейзі») - це словоскорочення наступного поняття (англійською): Digital Accessible Information System, яке в перекладі на українську означає «цифрові доступні інформаційні системи». Тобто, по-іншому, це спеціальний формат аудіокниг, таких книг, де текст сприймається не зором, а звучить, і тому люди незрячі мають можливість слухати і повністю його сприймати. Та ще при цьому дейзі-книга відрізняється від типової аудіокниги тим, що має високий ступінь стискання інформації. Уявіть собі: лише на одному диску CD вміщується до 90-та годин записаного голосом тексту. До того ж, інформація розміщена (певним чином структурована) так, що незрячим людям дуже зручно користуватися аудіокнигою і за лічені секунди знаходити потрібний родліл, параграф чи сторінку. І щодо цього люди, які добре бачать, не мають тепер над сліпими жодних переваг.
А завітали до Кривого Рогу з метою проведення того семінару троє гостей зі Львова: керівник ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка» Оксана ПОТИМКО і два інженери цього центру: Марта СИДОРЯК і Петро ХІМКА. Якраз Оксана ПОТИМКО, яка одночасно є ще й виконавчим директором Львівського обласного осередку Української спілки інвалідів, і розповідала присутнім на семінарі учасникам про всі новації стосовно дейзі-книги і організації на її байзі української дейзі-біблотеки.
Як розповіла пані Оксана, станом на сьогодні в Україні вже є близько 1300 дейзі-книжок, на створення яких було витрачено приблизно 8-9 місяців, і двадцять інвалідів зору з різних куточків України (від ІваноФранківська до Харкова) працюють і зараз над створенням першої української дейзі-бібліотеки.
В ході самого науково-практичного семінару присутні на ньому представники криворізького відділення Українського товариства сліпих, педагоги, бібліотекарі та представники інших професій дізналися багато цікавого й досі навіть неочікуваного для себе. Так, виявилося, наприклад, що дейзі-книгу можна читати, використовуючи для цього спеціальний дейзі-плеєр, однак він надто дорогий, аби пересічний українець зміг його придбати. Але з цією метою можна також використати і комп’ютери зі спеціальними програмами, які львів’яни нам привезли, а ще - мобільні телефони-андроїди, на яких теж встановлюється безкоштовна дейзі-програма. А щодо того, аби для людей з вадами зору були доступними також і дейзі-плеєри, автори цього українсько-шведського проекту звернулися до Міністерства соціальної політики України й виписали дуже грунтовну пропозицію щодо внесення змін до постанови Кабінету міністрів України №321 від 2013 року. Це та постанова, яка передбачає забезпечення людей із особливими потребами засобами реабілітації. Так от, пані Оксана ПОТИМКО разом зі своїми колегами запропонували розширити цей перелік, включивши до нього також і дейзі-плеєр. А сам українсько-шведський проект уже в грудні цього року має бути повністю виконаним і завершеним. Інженер-комп’ютерщик Петро ХІМКА нині працює над тим, щоб уже на початку наступного року наші дейзі-книги були виставлені на одному з інтернет-ресурсів і стали доступними для широкого загалу користувачів. Як повідомила Оксана ПОТИМКО, все замислене буде реалізовано, бо ідею створення української дейзі-бібліотеки підтримали і Мінстерство культури, і Міністерство освіти та науки України, а центр освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка» активно діє, щоб цей українсько-шведський проект успішно здійснити.
А поки що Україна в питанні організації дейзі-бібліотек пасе задніх і значно відстала від передових, розвинутих країн. Наприклад, ті ж колеги в Швеції кожного року роблять від трьох до шести тисяч книжок у цьому форматі, а щодня кожний незрячий користувач у тій країні отримує 80 газет і журналів у дейзі-форматі. А в Україні ми маємо доступ лише до трьох газет і журналів, та й то доходять вони до користувачів з великим запізненням. Причина ж такого відставання – в тому, зокрема, як зазначила Оксана ПОТИМКО, що у тій же Швеції є дуже якісні синтезатори мови, а в Україні поки що немає якісного синтезатора української мови, а тому доводиться виробляти їх за допомогою начитування текстів, а не синтезувати цілу книгу з «вордівського» (просто набраного на комп’ютері) тексту. А був би, то зробили б (Оксана ПОТИМКО впевнена в цьому) уже кілька тисяч дейзі-книжок. Та справи кепські ще й через те, що до минулого року в Україні взагалі не було жодної дейзі-книжки.
Команда ресурсного центру інформаційних технологій зі Львова також підкреслила поганий стан справ стосовно навчання незрячих і слабкозорих людей в Україні, де на всі області працює лише шість спеціалізованих шкіл-інтернатів для якісного навчання. Крім того, уже більше десятиліття держава проголосила курс на так звану інклюзивну освіту (це коли діти з особливми потребами мають можливість навчатися у звичайній школі), але в реальності виходить, що у звичайній школі й досі достеменно точно не знають, що робити з тими дітьми, які або повністю не бачать, або повністю не чують.

Олена МАКОВІЙ.
На світлинах: (зліва направо) Марта СИДОРЯК, Петро ХІМКА і Оксана ПОТИМКО.
Фото автора.

Переглядів: 130 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: