PP

     Четвер, 28.03.2024, 23:35



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2012 » Жовтень » 7 » Погляд без чорних окулярів «Забарикадована» сесія, прес-конференція нашвидку, чергова образа та інше
16:31
Погляд без чорних окулярів «Забарикадована» сесія, прес-конференція нашвидку, чергова образа та інше
26 вересня, як і приблизно місяць тому, у автора цих рядків знову виникли проблеми із тим, аби спокійно і без перешкод потрапити на сесію Криворізької міської ради. Та якщо у серпні правоохоронці намагалися не пустити на сесію з причини відсутності акредитації, то 26 вересня виникли інші перешкоди: більш ніж за півсотню метрів до парадного входу постав цілий заслін із правоохоронців. Не допомогли ані посвідчення, ані акредитація – звеліли йти до входу збоку, а з парадного – зась: «Нам сказали, што сюда нельзя пускать». Та після того, як зайшов збоку, ще близько десяти хвилин довелося витратити на походеньки коридорами та на розпитування від охоронців, хто такий і звідки. Коли ж разом із одним з них таки дістався до входу в ложу преси, виявилося, що там уже зачинено зсередини (сам охоронець шарпав за ручку дверей, намагаючись їх відчинити). Тож довелося знову спускатися сходами, чекати, доки «вартові місцевої влади» щось там з’ясують, користуючись телефонами, вислухати зауваження, що вже пізно, бо сесія розпочалася, а потім все-таки потрапити на неї, не маючи на руках черги денної.
Як виявилося, основне питання було таке: «Про стан виконання заходів з підготовки житлового фонду, об’єктів соціальної сфери, тепловодопостачання, електротранспорту, дорожньо-мостового господарства міста до роботи в осінньо-зимовий період 2012-2013 років». З доповіддю виступив начальник управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради Олександр КАТРИЧЕНКО, який викинув у залу силу-силенну цифр, котрі мали свідчити тільки про успішну роботу місцевих комунальників. Далі були виступи членів комісії, ще декого і – «підвели риску». Потім швидко розправилися-проголосували ще з кількома десятками питань – і дійшла черга до «різного». Як це не дивно, але бажання виступити виявила… лише одна людина із присутніх на засіданні майже семи десятків «слуг народу», якщо не рахувати міського голову Юрія ВІЛКУЛА та секретаря міськради Сергія МАЛЯРЕНКА, що сиділи в президії. Виходить, не бачать «слуги народу» місцевого розливу ніяких проблем, про які варто говорити, немає їм чого сказати, бо нічого їм не болить. Тож дуже швидко (всього за годину) і сплила вся сесія…
Традиційна ж післяпленарна прес-конференція розпочалася з того, що журналістів, які зібралися внизу в спеціальній для цього залі, попередили: Юрій Григорович має незабаром їхати, а тому – лише по одному запитанню, і все. Та як з’ясувалося, Юрій ВІЛКУЛ не поспішав вислуховувати запитання, а сам почав виступати. Тільки робив це уже не державною мовою, якою вів сесію, а російською, тим самим (навмисно чи випадково) ставлячи місцевих українських журналістів нижче «слуг народу». Хотілося встати і вийти, та довелося проковтнути цю образу (бо все одно ж не дійде, оскільки Юрій ВІЛКУЛ – чи не найголовніший ініціатор прийняття в області й Кривому Розі протизаконних постанов про російську мову як регіональну ще 2006-го року) – терміново треба було запитати про ті особливі заходи безпеки з охорони приміщення міськради й перешкоди на шляху до ложі преси. Тому витерпів усю ту малозначущу для журналістів промову, запитання й відповіді і задав запитання про своє. Запитавши ж, почув у відповідь таке:
«Як мені доповіли (я до цього не маю ніякого відношення), сьогодні деякі мешканці нашого міста хотіли вийти (як мені сказали, якийсь там термін такий)… вийти щось казати проти… вони очікували, що ми будемо приймати сьогодні на сесії про російську мову рішення… що проти… і вчинити безпорядки по цьому поводу… Я не знаю, я цим не займався і не знаю це питання…». А щодо зачиненої зсередини ложі преси я так і не зрозумів нічого з його відповіді. Коротше, відгородився начальник: «не знаю, не моє…».
Тобто, фігурально кажучи, сесія виявилася не чесною і відкритою, а свого роду «забарикадованою» від нас, криворіжців, і від проблем, які нас хвилюють. Та й і той в цілому неласкавий прийом з боку охоронців та нещирої влади примусив згадати рік 2004-й, ще до Помаранчевої революції…
Тоді я працював кореспондентом у міській приватній газеті «Право» і пам’ятаю, як до редакції з проханням допомогти з реєстрацією колективного листа-звернення від тридцяти з лишком чоловік звернувся пенсіонер і ветеран праці Петро БІЛИК (кілька років тому він пішов із життя). Тоді у відповідь на прохання редактор газети Олександр ГИЧКО і я, озброївшись двома диктофонами та цифровим фотоапаратом, примусили місцевих чиновників зареєструвати того листа, а сам редактор за матеріалами того «походу» написав кореспонденцію під недвозначним заголовком «В ЧУЖОМ ДОМЕ».
Після того я неодноразово переконувався в правоті такого визначення, а 26 вересня нинішнього року – особливо. Гостро відчув, що ця влада – не наша, а швидше – чужинська. А сама сесія й навіть прес-конференція після неї нагадують чи то спектакль, чи то вже звичний ритуал для місцевих чиновників, який розпочинається з містечкового (а не цілої незалежної держави України) гімну.
Ось чому, покинувши той «чужий дім» із неживою, нещирою атмосферою міжлюдських стосунків, дихати стало вільніше (навіть попри важке для дихання криворізьке повітря), а в серці вчергове запалало вогнем невідпорне рішення: «ЦЮ ВЛАДУ ТРЕБА ЗМІНИТИ!..»

Сергій ЗІНЧЕНКО

НА СВІТЛИНАХ: охоронці «чужого дому».





Категорія: ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ | Переглядів: 860 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: