Головна » 2011 » Березень » 14 » Перемагаючи горе і біль, гартувалася Леся УКРАЇНКА
09:20 Перемагаючи горе і біль, гартувалася Леся УКРАЇНКА |
 25 лютого минуло вже 140 років від дня народження геніальної Лесі УКРАЇНКИ: поета, прозаїка, філософа, публіциста, літературного критика, музиканта, одного з керівників Київської просвітянської організації… Про неї вже багато написано, але вона все одно залишається непізнаною і багато в чому невідомою українцям, хоча для кожного вона - своя. Про її ж високу значущість і знаковість для українського суспільства підкреслено чітко писав ще Іван ФРАНКО в 1898 році: «"Від часу ШЕВЧЕНКОВОГО "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова…”
А голос її поезій був справді сильним, як і вона сама, котра фактично все життя (відтоді, як в дитинстві простудилася й захворіла на туберкульоз кісток), перемагаючи сильні болі, гартувала волю до життя й жила у своїх проникливих і щирих поетичних рядках. Як, наприклад, - ось у цих:
«Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть, і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать,
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать».
Та долати довелося не тільки болі, але й горе (невблаганне і жорстоке за своїм впливом). Бо фактично у неї на руках помер її дядько Михайло ДРАГОМАНОВ, а ще – як та свічка - згас її коханий Сергій МЕРЖИНСЬКИЙ. Вона тільки тому й змогла вижити в ті страшні дні, що в серці жила поезія. І в одну з таких ночей, коли вмирав коханий і здавалося, що її серце не витримає цього випробовування, вона написала цілу драму під назвою «Одержима».
Щодо цього важливо зазначити, як ставляться до її творчості і де вбачають джерела її духовності науковці. Наприклад, доцент кафедри української та світової літератури, заступник декана української філології Криворізького державного педагогічного університету Любов СЕМЕНКО вважає, що основних таких джерел незламної волі і джерел духовності поетеси – декілька. Це, передусім, - цілеспрямована виховна діяльність її матері, відомої української письменниці Олени ПЧІЛКИ, яка ще з дитинства залучала всіх своїх дітей до того, аби вони знали й розуміли усну народну творчість українців. А ще - її «тридцятилітня війна з хворобою» (так називала боротьбу за життя сама Леся), протиборство у творчості проти національного й соціального рабства українського народу в умовах імперської Росії, віра у слово як у духовну зброю, шалена любов до музики й вірна дружба із представниками тодішньої небагаточисленної української еліти.
За два роки до смерті, у 1911-му, сто років тому, Леся УКРАЇНКА написала драму-феєрію «Лісова пісня», у яку вона вклала свою незламну і неповторно прекрасну в почуттях любові жіночу душу. Цей твір - як свого роду Біблія жіночості, як намагання показати, в чому ж саме полягає духовна сила ТІЄЇ, ЩО КОХАЄ І ЛЮБИТЬ ВСЕ ЖИВЕ. Зрозуміло, що важко осягнути увесь глибинний зміст цього твору, а ще більше – всієї творчості Лесі УКРАЇНКИ. Але ми повинні прагнути цього, щоб стати такими ж незламними в боротьбі за щастя рідної України, як вона. І особливо це важливо сьогодні, коли відбуваються карколомні зміни в житті українського суспільства, коли важко визначити орієнтири свого подальшого просування в житті й розвитку. Пам’ятаєте давнє ШЕВЧЕНКОВЕ: «Борітеся – поборете»? Леся УКРАЇНКА зробила його фактично принципом свого життя і своєї творчості. А як поставимося ми до всього цього? Відповідь у кожного, звичайно ж, - своя. Але при цьому важливо, щоб вона привела нас до єднання на міцній і сильній духовній основі.
Олена МАКОВІЙ
|
|
Категорія: ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ |
Переглядів: 1371 |
Додав: pprosvita
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
