Знову після невеликої перерви ми повертаємося до висвітлення роботи Партнерства з відродження річки Саксагань у Кривому Розі. Приводом до написання цього матеріалу, густо ілюстрованого світлинами, послужив приїзд наших польських партнерів, які протягом трьох днів разом із нами працюватимуть у місті над подальшою реалізацією замисленого. Нині, в той час, коли йде робота над формуванням цього числа газети й вичиткою матеріалів, має відбуватися зустріч представників громадськості з Польщі та України із посадовцями у владних кабінетах Саксаганського та Центрально-міського районів міста, в рамках трисекторального партнерства: громадськості, влади і бізнесу. Це вже третій день зустрічі. 21-го ж червня, протягом першого дня, залагоджувалися організаційні моменти та планувалися дії на наступні два. Тому основну увагу в даній публікації ми звертаємо на другий день роботи, 22-ге червня. Фрагментарно, з цитуванням деяких із числа виступаючих на тій зустрічі ми й розповімо тут про те, як усе відбувалося.

ВІДКРИВАЮЧИ зустріч, голова Секретаріату Партнерства з відродження річки Саксагань у Кривому Розі Микола КОРОБКО, голова Криворізького міського правозахисного товариства, розповів про те, що в Україні значно змінилася ситуації після останньої зустрічі в рамках Партнерства, а також коротко поінформував про те, як негідно поводила себе місцева влада в плані збереження важливих не тільки для міста об’єктів культурно-історичної спадщини і що треба докласти неабиякі зусилля для того, аби не були зруйновані іінші дуже показові об’єкти, котрі яскраво демонструють, як і над чим працювали гірники і металурги Криворіжжя на початку, всередині і в 70-80-х роках минулого століття.

Після цього підбили підсумки зробленого з реалізпції проекту щодо парку на узбережжі Саксагані в районі мікрорайону «Зарічний», що в Жовтневому районі, та з організації екомузею «Оберіг» у Центрально-міському районах. З цих питань виступили й розповіли про все, що протягом останніх місяців відбувалося автор проекту з облаштування місця відпочинку на узбережжі Саксагані в Жовтневому районі Володимир НАЛУЖНИЙ та аніматор проекту з організації екомузею Петро ЛИСЕНКО, які представляли Криворізьке міське правозахисне товариство.

З’ясувавши остаточно ситуацію з цими двома справами у рамках проекту, учасники зустрічі приступили до знайомства із наступною роботою, пов’язаною з продовженням співпраці у рамках Партнерства. Про нові проекти і задуми розповіла Ані ЯГЖЕМСЬКА з польської сторони, яка представила роботу «Криворізьке партнерство – кузня нових проектів». Передбачено цілу низку мікрогрантів, буде оголошено конкурс проектів а також проведене протягом двох днів навчання з написання таких проектів, неабияка увага приділятиметься також тому, як залучати кошти для організації проектів із зовніщніх джерел.

Далі відбулося обговорення почутого, яке розпочав член Секретаріату Партнерства, активіст Криворізького міського правозахисного товариства Олександр ЧИЖИКОВ і до якого долучилися інші учасники зустрічі: як з польської, так із укранської сторони.

Зокрема, увагу привернув виступ представниці КМПЗТ Валентини КРИВДИ, яка з огляду на своїй участі в громадській та політичній роботі протягом двох десятиліть торкнулася того, як поводить себе місцева влада стосовно ініціатив громадськості. Вона підконслила, що «в регіонах південних, східних є те, що влада має громадський сектор як джерело ініціатив, які потім може видати за те, що це вона – ініціатор, модератор, і десь там… через кому», в кінці говорться про участь якихось там громадських організацій. А потім продовжила: «я спотергігаю, як підтримуються молодіжні інціативи. Будь що владці перехоплюють і видають за свою ініціативу. Бо, звичайно ж, матеріальний, технічний ресурс у них більший, ніж у громадської ініціативи… Наприклад, останнє. Майдан ініціював на місці своїх зборів вшанування памяті осіб Небесної сотні або останніх загиблих. І влада тут же, на наступний день, уже в Сквері героїв, зробила стенд відповідний, теж з фотографіями, без громадськості. Навіть не подумала про те, щоб запросити хоча б представника Майдану. Або збір провіанту, екіпіровки для військових; те ж саме» .А потім підсумувала, звертаючи увагу присутніх до важливості як слід реалізувати свої проекти: «ось ми і маємо своїми маленькими, крихітними проектами поламати оту свідомість нашої влади, в конкретних районах міста. А як відбувалось в рамках минулих проектів, ми це знаємо. Бо тоді, знаєте, ЯНУКОВИЧ і по вертикалі керував.Сьогодні влада теж намагається пристосуватись до ось цих патріотичних ініціатив, і я наголошую: щоб видавати це за своє. А це є неприпустимим, бо цінністю є громада, представники громадських організацій, так званий третій сектор…я бачу, як та молодіжна хвиля, що виявилася в якийсь спосіб у нас у Кривому Розі, і ми нині маємо підтримувати, направляти, бути міцним плечем підтримки їм і створювати всі умови, щоб вони себе реалізовували… Такою має бути і наша стрижнева дія. І постійно - контролювати. І тільки влада зробила щось не те, ми маємо обурюватись, вимагати правильних акцентів, бути попереду і привчати владу бути виконавцем наших побажань, наших проектів у рамках створення відповідних умов для реалізації тих громадських ініціатив».

На цій зустрічі 22 червня з’явилося близько десятка нових людей, які готові долучитися до спільної напруженої роботи й готові допомагати іншим людям, ротчому – не тільки в рамках Партнерства і здійснення замислених та організованих проектів. Звернімо увагу хоча б на трьох із них.

Наприклад, Костянтин ГАЛАМАН теж заторкнув питання взаємодії громадськості і влади, при цьому зазначивши: «Взагалі ситуація, яка в країні і в місті існує, вона така для мене дуже пригнічена. У нас склалася унікальна ситуація, коли місцеви громади жодного разу не створили жодної своєї влади… Що стосується проектів, то важлива історія міста, тому що вона сьогодні забута. Особливо мене «тішать» назви вулиць нашого міста… І зараз стоять пам’ятники людям, які для нашого міста нічого не зробили. Мені не зрозуміло, чому стоїть пам’ятник ЛЕНІНУ. Я багато років піднімаю це питання. Тому що зробив для міста ЛЕНІН і що зробив ПОЛЬ, це можна порівняти Та пам’ятник ЛЕНІНУ у повний зріст стоїть, а ПОЛЮ – маленький бюст…». В до цього ще додав: «Можна виріщити всі проблеми, тільки – з підняттям рівня свідомості суспільства. Треба будувати справжнє розумне суспільство… З Партнерством я познайомився тільки зараз. Все мені подобається. Я готовий взяти участь у всіх цих проектах…, готовий підключити дюдей розумних, які працюють на підприємствах…»…

А Ігор ЛОЗА теж заціка вив ксіх присутніх свлїм виступом, який розпочав так: «Я просто громадянин України і рядовий криворіжець, котрому не все одно, де живу я і де живуть мої діти, і те майбутнє, яке ми готуємо для наших дітей…. У мене є досвід вирішення питань, а точніше, як виживати в сьогочасному середовищі. У мене пропозиції, ідеї, які, моюжливо, з першого разу важко і зрозуміти. Я завжди їздив відпочивати на морі, але море у нас забрали. Ми їздили з батьком відпочивати на річку Орель (це в Царичанському районі). Це моя батьківщина, Так от там люди п’ють воду прямо з річки, її не кип’ятять, її п’ють з річки навіть сьогодні…. Ми кидали в неї реактиви, які вбивають бактерії, але ці реактиви не зпрацьовували, бо не було з чим боротися. Мені хотілося б, щоб Саксагань була хоч трошки схожа на ту річку, яку я знаю з дитинства; це і енергія, це і радість, це наш ресурс, наше здоров’я. А ми, на жаль, живемо в такому середовищі, де вже давно перестали радііти, перестали відпочивати. А наші діти навіть не знають цього і вважають, що так і повинно бути. З чого я розпочав би ці проекти? Я знаю, що треба зараз піднімати людей. Піднімати людей, як Майдан піднявся. – В цьому плані рятувати екологію Кривого Рогу… З чого почати? У першу чергу – показати все, що у нас відбувається реально. Не так, як любить Юрій ВІЛКУЛ показувати, що ось так зроблено, це гласно, що лабораторія показує добрі результати. Просто одна брехня, бо ми ж знаємо, що це не так все…А треба вимсвітоювати все і не соромитися правди. Ось сміттєзвалище, наприклад. Хто його створив? Місцеві жителі. А хто її повинен прибрати?.. «Екоспецтранс». Хтось не працює, видають якісь дуті цифри… А інформаційного поля у нас – надлишок. І це інформаційне поле не потребує фінансів. Не треба купувати камери, чогось іншого. Треба просто організуватися самим із тим, що уже є. І, звичайно, зафіксуватися десь… Ось зараз, наприклад, питання з ДАІ на автошляхах: даїшніки вже не вимагають нічого, не нахабніють. - Бо працює інформаційне поле, відеореєстратор. І ось подібні такі речі треба робити у всьому громадянському нашому середовищі. Та й що вже приховувати, коли, як мовиться, до ручки дожилися?..»

Артур КУЗНЕЦОВ, підприємець, теж долучився до розмови, зокрема. на короткому прикладі, розповівши про свою діяльну життєву позицію. Він сказав: «Я – людина такої, прямої, дії. І, наприклад, коли я бачу, як сидять собі такі гарні, шикарні люди, а навколо – купа пластикових стаканчиків, пляшки розкилдані, а вони сидять собі, відпочивають на березі річки. То я не можу повз таких мовчки пройти, а кажу «Добрий день!», але й додаю: «Коли ви підете звідси, то не забудьте прибрати за собою, не забудьте забрати з собою сміття». Ось це і є пряма дія. – Та й пішов собі далі».

Коли наприкінці цього дня. після всього почутого, звернулися із короткими запитаннями від нашої газети до представників польської сторони, то, зокрема, відповіді були такими:

Барбара КАЖЬОР, президент фундації «MILA»: «Минуло сім місяців після останнього приїзду до Кривого Рогу. Дуже багато відбулося в Україні подій, а також – у Партнерстві. Останнє створило багато нових матеріалів у процесі роботи, зявилися нові люди, молоді люди, а також – нові організації. Вони почали висловлювати свої ідеї з новими поглядами й баченням у справі, яку ми розпочали три роки тому, починаючи працювати на території Кривого Рогу. І це є для нас важливим, бо може дати новий поштовх для розвитку. А цей новий проект, які ми привезли (хоч він є маленьким, в рамках міні-гранту), буде спрямований на те, аби підтримати діяльність партнерських організацій у процесі саморозвитку. – Для того, аби Партнерство самостійно створювало якісь проекти, могло отримувати додаткові кошти. І необхідно, щоб з мови помислів і планів він переходили на свого роду мову проектних аплікацій. На сьогоднішній день екомузей, створений в рамках цього Партнерства, уже перебуває в такому стані, що можна запросити представників і фахівців з екомузеїв Польщів. Вони можуть поділитися своїм досвідом їхньої діяльності й за рахунок чого можуть одержувати підтримку.

АННА ЯРЖЕМБСЬКА: «Протягом роботи Партнерства заплановано кілька етапів. Першмй етап – сьогоднішня зустріч, а другий проходитиме у серпні цього року, коли під час зустрічей буде проведено цілу низку навчань з написання проектів, з метою реалізації своїх задумів у конретні проекти. У подальшому буде оголошено конкурс на найкращий проект серед криворіжців, і підтримка буде надана двом найкращим проектам. А у січні наступного року відбудеться підсумкова зустріч, а за регламентом – вибори Секретаріату Партнерства «Відріс».

Так само ортимістично дивиться у майбутнє зі здійснення проектів і Єжи ДАРОВСЬКІ. Він розуміє, що тут дуже важлива взаємодія всіх трьох секторів на базі згуртованої і чесної роботи. Коли ж одна ланка не буде діяльною, тоді виявлятимуться негативні моменти. А треба перемагати разом, бо робимо одну спільну справу.

Щоб отримати більш повну інформацію про все, що відбувалося на тій зустрічі і взагалі – в рамках Партнерства, необхідно вийти наспеціально створений його сайт за адресою: http://www.vidrispartner.org.ua/ До того ж, Партнерство також має свою сторінку і в мережі FACEBOOK Так що долучайтеся! Зробимо разом Кривий Ріг красивішим, чистішим і зручним для життя вільних людей.



Олена МАКОВІЙ, Сергій ЗІНЧЕНКО.



НА СВІТЛИНАХ:





Єжи ДАРОВСЬКІ;





нові проекти;





гості з Польщі і голова Секретаріату Микола КОРОБКО;





Анна ЯРЖЕМБСЬКА;





Петро ЛИСЕНКО;





Валентина КРИВДА,





Артур КУЗНЄЦОВ,





Костянтин ГАЛАМАГА.




Фото Сергія ЗІНЧЕНКА