«Корінь багатьох бід виховання саме в тому, що найчастіше вихованця закликають іти за прапором, у той час, як цей прапор ніхто не несе».
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Кожен із батьків прагне для своїх дітей найкращого. Насамперед, якщо у їхньому житті не все вийшло як хотілося, сподіваючись на те, що у дитини все буде гаразд. Запорукою подальшого гідного життя є бажання дати молодій людині гідну освіту у виші, який є відомим та престижним, навіть за великі гроші. Для багатьох мешканців нашого місту таким вишем, на тлі звичайних педагогічного та гірничого, стала філія Одеської юридичної академії. Назва навчального закладу «академія» говорила сама за себе, незважаючи на те, що це був лише її навчальний центр за вечірньою формою навчання, яка вже в ті роки в інших вишах не сприймалась за таку, що дає можливість якісно підготувати фахівця. У перші після заснування центру роки цей «новоспечений» заклад не мав проблеми з бажаючими стати його студентами. Не дивно, але наш гірничорудний край справді мав велику потребу в юридичних кадрах. Нагадаю, що тільки в криворізькій міліції наприкінці 90-х років юридичну освіту мали лише 18-20 % особового складу. Та й такі назви спеціальностей як «судово-прокурорська», «цивільно-правова» надавали впевненості в майбутньому. І сотні молодих криворіжців уже бачили себе в судівсьих мантіях і в прокурорській формі або відомими та заможними адвокатами. Недостачу науково-педагогічних кадрів у молодому навчальному закладі перекривали викладачі з Одеси, які іноді приїжджали до криворізьких студентів читати лекції, а потім і приймати екзамени. “Казка” закінчилася швидко, коли після 7 - 8 років існування навчального закладу гостра потреба міста в юристах спала. Насамперед - для тих, хто хотів і очікував отримати якісну юридичну освіту, розрекламовану як український бренд «Одеська юридична академія», і на власні очі зіткнувся з реаліями навчального процесу в цьому виші і з труднощами в подальшому працевлаштуванні. Та й конкуренцію юристам з відомими харківським або київськими дипломами одеським випускникам було скласти дуже важко. Роботодавці бажали бачити у себе лише якісно підготовленого фахівця і (відполвідно) - виплачувати належного рівня заробітну плату. Перший недобір студентів у юракадемії побачили вже у 2007 році, коли ледь-ледь набрали необхідну кількість першокурсників. Далі - ще гірше. Через три роки в стінах закладу, крім так званих вечірників, з’явилися лише 12 першокурсників, які побажали навчатися на заочній формі навчання. Це при тому, що Міністерством освіти і науки Криворізькому навчальному центру надавалось право прийому на заочне навчання аж 180 осіб. У провалі набору були і об’єктивні причини. Наприклад, - зменшення кількості випускників шкіл. Але ця проблема існувала не тільки для юридичного закладу, а й для всіх інших вишів. Насамперед, причина падіння популярності юридичної освіти в місті зовсім в іншому, але такі причини категорично не визнаються нинішнім його керівництвом на чолі з деканом Василем КРАВЦЕМ, який керує навчальним закладом у Кривому Розі з 2008 року. Першими зміни не в найкращій бік після призначення директором центру колишнього прокурора міста відчули на собі викладачі. Але сподівались, що новий керівник (який до цього і гадки не мав про сучасний навчальний процес) з часом подбає і про матеріально-технічну базу, і про якість навчання студентів. Однак не так сталося, як гадалося... Віддавши всі повноваження на керівництво навчальним процесом своєму заступнику, молодому та спритному Олегу СТЕЦЮ, Василь КРАВЕЦЬ більше займався власним бізнесом, який після багаторічної прокурорської діяльності у нього і сьогодні величенький. Частіше його можна було бачити в «рідній» прокуратурі з уже сьогодні також колишнім прокурором Федором КИРІЄНКОМ, ніж у навчальному закладі. Тим більше, що все педагогічне навантаження викладача, кандидата юридичних наук, В.Р. КРАВЦЯ. виконували інші. Це стосувалося як проведення лекцій, так і семінарських занять. Олег СТЕЦЬ завзято став виконувати покладені на нього обов’язки, та так зміг налагодити навчальний процес зі студентами, що наприкінці свого трирічного правління на «заробітну плату викладача» купив собі джип «Тойота-ландкрузер», який, звичайно ж, зареєстрував на маму-пенсіонерку, зробив гарні ремонти в оселях батьків, у своєму домі та і без зайвих зусиль захистив у тій же Одесі кандидатську дисертацію. Навчальний процес від СТЕЦЯ – це чітко доведений до студентів та їхніх батьків прейскурант цін на усі види контролю – залік, екзамен, екзамен у одеського викладача, сесія оптом (розрахуйся наперед і займайся своїми справами). Вже з першого курсу студент знає, що по чім. Тому коли викладач і намагається долучити студента до роботи на занятті, то може почути у відповідь: «Що ти мені зробиш? Ну, піду на другий поверх (на другому поверсі знаходиться кабінет О. СТЕЦЯ), сплачу та й все». Вже з другого курсу кількість студентів, які відвідують заняття, зменшується на третину. А на четвертому - п’ятому більш ніж на половину. Хто сплачує, той і музику замовляє! Під час сесії викладачу надається список із прізвищами студентів, більшість із яких протягом семестру він і в очі не бачив, з оцінками, які педагог повинен виставити в залікову книжку. Ви запитаєте, чого ж мовчать викладачі? Відповідь дуже проста. Біда в тому, що більшість із них не можуть виступити на захист своїх прав (як це зробили, наприклад, я та ще декілька викладачів, коли нам набридла ця профанація освіти). З кожним із них укладено трудовий договір рівно на один рік: з 1 вересня до 31 серпня. Буде чи не буде викладач працювати наступного року, залежить тільки від двох посадових осіб - декана КРАВЦЯ та його заступника СТЕЦЯ. Тому навіть натяк на невдоволення діями керівників автоматично зачине назавжди перед ними двері академії. Хоча ще з 2002 року передбачено, що призначення на посади викладачів у вищих навчальних закладах проводиться тільки за конкурсом, проведення якого призначається на вакантні посади, оголошується в ЗМІ з дотриманням встановленої законом процедури. Закон писаний, але, нажаль, тільки не для юристів. Друга причина в тому, що багатьом викладачам дуже складно буде знайти після звільнення роботу, тому що в інших вишах на них не чекають, а багатьом із них до пенсійного віку залишилось не так уже й багато часу. Крім того, з вини того ж керівництва вишу, усі без винятку викладачі були позбавлені права на науково-педагогічний стаж з 2004 року по 2011 рік. А це майже половина страхового стажу, за наявністю якого жінка-викладач вишу може піти на науково-педагогічну пенсію. Перерахування роботодавцями до Пенсійного фонду України сум в 2,5 рази менших, ніж необхідно, призвело до того, що всім без винятку криворізьким викладачам юридичної академії такий спеціальний стаж не нараховувався. У 2011 році керівництво навчального закладу було змушене визнати своє упущення і почати погашення заборгованості. У викладачів почали стягувати з їхньої заробітної плати додаткові суми до Пенсійного фонду. Таким чином, на думку адміністрації, ці відрахування дали б можливість викладачам отримати необхідний їм науково-педагогічний стаж. Так тривало весь навчальний рік. Але біда виявилася в тому, що додаткові відрахування проводились, а ось очікуваного стажу викладачі так і не отримали. Після свого звільнення з академії я звернулась до суду на захист своїх прав, у тому числі, - вимагала провести корегування стажу на додатково перераховані суми або повернення їх. І лише через півтора року, в березні 2014-го, викладачам було проведене корегування стажу. Але ця процедура не закінчена, викладачі, які звільнились, не дочекавшись перерахунку, свій стаж так повністю і не отримали. Так, у мене залишається на сьогодні не зарахованими півтора року науково - педагогічного стажу з шести, на які я маю право. Протягом всього часу керівництва вишем відомим у місті правоохоронцем, у ньому порушуються права викладачів на оплату праці. Посадові особи відділу кадрів навчального закладу свідомо зменшують педагогічний стаж викладачам, чим порушують їх права на отримання надбавки за вислугу років у розмірі, встановленому законодавством. Так, під час прийому на роботу на посаду асистента у вересні 2006 року мені не були зараховані 11 років педагогічного стажу, який у мене був і який визнавався іншими навчальними закладами, де я раніше працювала. Це потягло за собою те, що всі шість років я отримувала заробітну плату на 10% меншу, ніж повинно було бути. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу в травні цього року це порушення визнане незаконним, навчальний заклад був зобов'язаний виплатити заборговану суму. Але в академії ще залишаються працювати біля десяти викладачів, яким також неправильно нарахований педагогічний стаж та не виплачується відповідна за розміром надбавка. На початку навчального року деканом факультету викладачам навчального закладу встановлюється педагогічне навантаження. В цих документах усім педагогам для економії фонду заробітної плати зменшується в двічі-тричі кількість годин консультацій, які, насамперед, вони сумлінно проводять усі. Це складає в рік недоплату заробітної плати кожному викладачеві всередньому від 500,00 до 2000,00 гривень. Якщо врахувати, що в навчальному закладі працюють біля 40 викладачів, то тільки за останні 6 років їм не було виплачено заробітної плати на суму до 300 000,00 гривень. Але, як на мене, ознаки порушення закону в юридичному виші мають місце не тільки стосовно викладачів, але й стосовно абітурієнтів. Під час вступної кампанії до мене звернулися батьки випускника школи, які забажали здати документи на навчання до ще одного навчального закладу, який також знаходиться в будівлі факультету юридичної академії, - Криворізький юридичний коледж. Дивно, але в приймальній комісії їм не змогли показати жодного документу на підтвердження законності існування цього вишу. Співробітники приймальної комісії на запитання батька абітурієнта взагалі не відповідали та залишили допитливих відвідувачів у аудиторії на самоті. Тільки через півгодини до них вийшов заступник декана, але й він не зміг пояснити, чому першим криворізьким молодшим спеціалістам - юристам цього року були видані дипломи коледжу, який знаходиться в іншому місті. На підтвердження побоювань, що коледж, який був відкритий у 2012 році, існує незаконно, може свідчити той факт, що викладачі навчального закладу не отримували заробітну плату за проведені з його студентами заняття протягом усього навчального року. Перша зарплатня їм була нарахована лише в травні 2013 року. Та й то - завдяки тому, що деякі студенти академії, які не мають ніякого відношення до коледжу, на прохання своїх кураторів, внесли оплату за своє навчання за наступний рік достроково. Виникає запитання: а куди пішли гроші за навчання студентів самого коледжу, кожен з яких напочатку навчального року сплатив по 5400 гривень власних грошей? Всі ці та інші порушення закону в юридичному закладі призвели до того, що початок цьогорічного серпня пройшов під знаком протестів громадськості проти методів навчання в цьому виші та його керівництва. Першого серпня учасники протесту в Кривому Розі вийшли з плакатами: «Кравець! Заплати в Пенсійний фонд», «Екс - прокурор, твої працівники не отримують 3 місяці зарплату, а ти їси спокійно?» Без перебільшень - це безпрецедентна подія в житті міста, оскільки за 16 років існування криворізького навчального центру, перетвореного тепер у факультет, складно було й уявити, що подібна акція може відбутися. 9 серпня ще більшою за чисельністю учасників та напругою їхнього обурення пройшла акція протесту біля будівлі самого Національного університету «Одеська юридична академія» в місті Одеса. Пікетувальники вимагали відставки президента академії Сергія КІВАЛОВА, звинувачуючи його в чисельних порушеннях закону, в тому числі - в незаконному привласненні землі, фінансуванні проросійськи налаштованих організацій, профанації юридичної освіти, керування суддями та ін. Всі ці події дають привід замислитися, а чи потрібні молодим українцям такі навчальні заклади, які використовуються їх керівниками тільки для власного збагачення. Сподіваюсь, що прийнятий напередодні цих подій новий Закон «Про вищу освіту» допоможе навести лад у системі вищої освіти держави, надасть у майбутньому нашим університетам можливість гідно складати конкуренцію європейським грандам науки.

Олена ЗУЄНКО,
м. Кривий Ріг, 10 серпня 2014 року.

НА СВІТЛИНАХ: