Коли б криворіжці орієнтувалися у своїх життєвих вподобаннях лише на те, що пишуть у комунальній газеті “Червоний гірник” чи показують і розказують у випусках муніципальної телерадіокомпанії “Рудана”, то давно, мабуть, уже вимерли б з тихою радістю в серці від усвідомлення, що вони вже свою життєву місію виконали, оскільки сотворили в місті справжній рай. А тому все-таки добре, що вони не лише тим читанням переймаються, а ще й ходять містом та їздять на громадському транспорті. Через це й мають можливість відчути, що воно таке реальна (а швидше, - пекельна) правда доріг у Кривому Розі.
І особливо переконливо та правда життя стукає в серця на святкуваннях різних дат, якимось чином пов'язаних із перемогами. А на 9 травня, під час святкування офіційного Дня Перемоги, — тим більше. Причому цей реальний біль і щем у серці від споглядання тих доріг (“фронтових” за своїм виглядом) відчуваєш не де-небудь на околицях, а прямо в старому центрі міста: на площі Визволення, на вулицях Карла Маркса, Українській, Харитонова... Бо навкруги в той час лунають з мікрофонів слова подяки “визволителям від фашизму”... Та при цьому ще й доводиться шукати причини для радощів від того, що “программа губернатора - в действии”. Хоча чітко усвідомлюєш, що той “губернатор” після такого свого “програмного губернаторства” уже і в уряді побував, і “вилетів” з нього після Майдану, але ще й досі повчає криворіжців з тих неправдивих ЗМІ, “как надо жить». Бачиш все те і усвідомлюєш, що тобі там - поки що не місце, бо не можеш так відверто брехати людям, а все шукаєш правду...
Сергій ЗІНЧЕНКО
На світлинах:
зовсім не переможного штибу дороги Кривбасу в День Перемоги
Фото автора.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
