PP

     Вівторок, 22.08.2017, 22:30



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2015 » Серпень » 16 » Євген ЗУЄВ: “У Москві нині - як 1937-й рік...”
08:59
Євген ЗУЄВ: “У Москві нині - як 1937-й рік...”

Бесіда наша вілдбувалась у вже спокійній обстановці в Кривому Розі, в місті, яке, на думку мого співрозмовника Євгена ЗУЇВА, активіста із всеросійського руху “Солідарність”, що діяв під керівництвом Бориса НЄМЦОВА, має відіграти вирішальну роль. Майже три з половиною роки він працював на Люблінській дистації сигналізації централізації та блокування на Московській залізниці за своїм фахом: залізнична автоматика і телемеханіка, хоча сам - родом з Казані, де народився й прожив більш ніж три десятиліття.

- Євгене Віталійовичу, як Ви оцінюєте ситуацію в нинішній Москві?
• Можна сказати, що в Москві нині 1937 рік, в переносному, звичайно, значенні. Тому що почалися репресії й посадки за грати навіть за перепости інформації із сайтів щодо окремих політичних тем. А за інакомислення садили й раніше, після протестів на Болотній площі. Сам я був учасником тих мітингів на підтримку в’язнів, які були кинуті за грати після протестів на Болотній площі. Я є членом єдиного демократичного руху «Солідарність» в Росії. Став до його лав десь через дев'ять місяців після приїзду до Москви. У свій час друзі мені дали почитати «Новую газету», яка за своїм змісто різко відрізнялась він інших, а особливо – від радіо- та телепередач, у першу чергу – таких, як РТР, НТВ… З того часу у мене й почалося свого роду переналаштування мізків, я почав ставитися до всього, що відбувалося навкруги, зовсім по-іншому.
• А як Вас зустріла Москва, коли Ви туди приїхали вперше?
• Та як…Туди я приїхав працювати. А там зустрічають так: якщо ти тут потрібен, то працюй.
- Що ж підштовхнуло Вас уже в Москві до участі в руху «Солідарність»
• Я все-таки професіонал стосовно роботи на залізниці. Це я стверджую з упевненістю. Так от, є багато проблем в роботі залізниці (а я їх бачу). Наприклад, час від часу я запитував у свого керівництва про запчастини, а у відповідь отримував стандартне «їх немає», або «замовляй – тоді з’являться через півроку, девять місяців чи пізніше”. Але ж тверезо мислячі люди мають розуміти, що залізниця – це не тільки сам рух поїздів по коліях і вона стосується не лише провідників та машиністів.. Ще дуже важливо забезпечити безпеку технічно. Адже через недохват запчастин може й семафор невірно спрацювати або стрілки на коліях будуть переведені не так, як треба було в конкретному випадку. Чи станеться якийсь збій у системі контролю буксових вузлів. І в результаті може трапитися катастрофа із сотнями й навіть тисячами людських жертв… І тому я й почав ставити незручні запитання керівництву: «А чому таке відбувається? А чому так довго доводиться чекати, коли з'являться ті вкрай необхідні запчастини? Чому таку бюрократію розвели?». Як це часто буває в подібних випадках, начальство проголошує своє і давно вже всім відоме: «У нас – так, а якщо тобі не подобається, то звільняйся…». Та я сказав начальнику, що сам висловлюю претензії кервництву, а тому, чому він не звільниться з роботи, якщо вже не може забезпечити необхідну безпеку?..
• І Ваше начальство здивувалося?
• Та очі в нього помітно збільшилися й мало не вилізли з орбіт від здивування. Якщо точніше: дуже обурилося. А я почав звертатися з такими запитаннями все вище, навіть – до ревізорів. Бо дуже мене як фахівця допікав такий стан речей. От саме ці розмови і мій вступ у «Солідарність» і привели до того, що я все більше почав займатися громадською роботою. І тоді я абсолютно впевнився у обмеженні свободи слова в Росії, побачив, що вибори – це насправді повний фарс. Бо йдуть вибори за виборами на пост президента, а кандидатури – одні й ті ж, майже без змін: ПУТІН, МЕДВЄДЄВ, ЖИРИНОВСЬКИЙ і ще кілька фігур. То хіба це вибори? Я іноді запитую у своїх співрозмовників: «А що, хіба інших у нас немає?». «Немає, - кажуть, - бо без ПУТІНА Росія помре». Такі ось настрої.
• А чим саме показові настрої серед росіян, якщо порівнювати з тими, коли Ви кілька років тому прибули до Москви?
• Взагалі-то протягом останніх місяців, починаючи з грудня минулого року, я жив у матері в Казані, а в Москві з’являвся на той час лише кілька разів. Зокрема, - для участі в марші, присвяченому загибелі лідера «Солідарності» Бориса НЄМЦОВА. Я вважаю, що смерть Бориса НЄМЦОВА для Росії - це величезна втрата. Це я усвідомив чітко, бо і слухав його, і особисто з ним спілкувався; вслухався у його слова в Москві під час виступів на маршах миру на підтримку цілісності й незалежності України.
• А чим для Вас Борис НЄМЦОВ відрізняється від інших російських політиків?
• Це порядна й дуже розумна людина. Він діяв завжди послідовно. Він не змінює свою позицію сюди-туди, як, наприклад, Олексій НАВАЛЬНИЙ. чи Сергій УДАЛЬЦОВ… Але важко щось зробити в тих умовах,що склалися. Зміна влади в Росії настане тільки тоді, коли зміниться свідомість росіян. А процес цей повільний. Та ще й внаслідок зомбування через телеекрани він пригальмовується. Стосовно наповнення ефірів, то десь 55-60 відсотків відводиться на зомбування подіями щодо України, відсотків десять – про Грецію, а ще - про Сирію та інше. Про що завігодно, аби тільки не торкатися проблем самої Російської Федерації, яких накопичилося нескінченно багато. Та вони замовчуються. До того ж, у більшості випадків Москва не може бути точним показником рівня життя в Росії. Вона – зажиточна. Так само не показові в цьому сенсі ні Петербург, ні Казань… А показові в цьому сенсі Тульська облпасть, Тверська, Іванівська, Костромська… Ось ця «глибинка» і демонструє неприкриту правду життя людей в Росії.
• Пане Євгене, у Вас була можливість порівняти те, що показує керівництво Росії через телефір з тим, що є в інтернет-просторі?
• Взагалі-то я вже кілька років російське телебачення намагаюсь не дивитися, бо там – брехня. Так. До того ж, у мене є постійний вихід у мережу Facebook.
• А той доступ в Інтернет регулється владою?
• Так. До того ж, відомо, що велика кількість людей займається переглядом сторінок і доповідають у відпоавідні служби. А ще діє величезна, можна сказати, фабрика тролів, які днезорієнтують в інформативному плані життя інтернет-користувачів. І були навіть посадки за грати через перепости в соцмережах, у тому ж «Контакте», наприклад.
• А Вас це торкнулось?
• Ні. це торкнулося інших людей.
• А що стало причиною, пане Євгене, Вашого прибуття до Кривого Рогу й перебування в ньому.?
• Спочатку я хочу сказати, чому я поїхав з Москви...
На жаль, під час подій на Євромайдані в Києві в 2013-2014 роках я не зміг туди поїхати і реально відчути, що таке Революція честі і гідності. І я 5 грудня минулого року вирішив усе-таки з'їздити до Києва і побувати на Майдані. Там я побачив і меморіал, присвячений Небесній сотні, і вдивився у світлини з тими загиблими хлопцями… Їм би ще жити й жити, їм би ще любити й будувати вільну Україну… А скільки ще ненароджених через ці смерті?.. Подивився я на це все…Ходив, думав.. Взяв із собою чимало синьо-жовтих стрічок і шаликів, і браслетиків і вже знамениті «візитки» «Правого сектора» Дмитра ЯРОША… У Києві (треба ж було їхатимерщій до Москви на роботу) я був трохи більше доби. А коли повертався в Росію, то на станції «Суземка» Брянської області після пересадки на електропоїзд мене вже зустрічали троє працівників російської поліції, уже в Брянську, одразу після мого виходу з вагону. Під виглядом перевірки документів мене завели у лінійний відділок поліції на станції «Брянськ Орловський». І от коли вони побачили у мене ті синьо-жовті стрічки, шалики, «візитки», то почали допитувати… Я сказав, що побував на Майдані, а це все взяв із собою як сувеніри. Десь через дві години один із них продемонстрував посвідчення – і я зрозумів, що то – не поліція, а представники ФСБ. Вони запропонували мені співпрацю зі спецорганами, пообіцявии і пост начальника в системі Російської залізниці. і всі необхідні запчастини, і підлеглих…Я відмовився. І одразу після цього розмова пішла в іншому напрямку: почалися погрози. Показали гранату, пакет з білим порошком і натякнули, що можуть закинути за грати не тільки за це, а й, наприклад, - за згвалтування чи ще за шось інше. Тобто, - вибирай будь- термін відсидки за гратами, на свій, так би мовити, смак, “сфабрикуємо будь-що, аж до 25-30 років…” Обіцяли, що «коли ти такий «бандерівець», то ми тобі прес-хату влаштуємо з представниками «ДНР» чи «ЛНР» та інші варіанти… Та, врешті, відвезли до районного суду в Брянськ і «вліпили» десять діб за «дрібне хуліганство» - нібито за матерщину на залізничному вокзалі, й посадили в один із спецприйомників Брянська. Я подав апеляцію – і відбування на чотири доби мені зменшили. Пізніше вдалося зателефонувати друзям із «Солідарності» - і в результаті прибули на допомогу місцеві правозахисники. І через те, що вони ходили до мене щодня, зі мною там було все відносно добре й мене ніхто не чіпав. Коли випустили, мене зустріла представниця партії РПР- Парнас із Брянська і – із захисту прав людини. Дякуючи їм. я спокійно сів на поїзд і поїхав у напрямку Москви. На початку другої половини грудня я прибув до Москви, а після того, як у понеділок з'явився на роботі, керівник уже знав про те, що зі мною сталося і за два дні мене звільнили з роботи за згодою сторін, хоч той же начальник казав, що на нього тисли й вимагали, аби мене звільнили “за статтею”. І потім я поїхав до матері, в рідну Казань.
А стосовно запитання про приїзд до Кривого Рогу, то на грунті подій на Євромайдані я познайомився через Інтернет з чудовою дівчиною, з криворіжанкою. Саме через це я тут, у Кривому Розі. Я хочу жити в Україні і тут працювати
Вів бесіду і переклав з російської Сергій ЗІНЧЕНКО
НА СВІТЛИНІ: Євген ЗУЇВ.
Фото автора.

Переглядів: 406 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: