Вже не один місяць тривають бої з російськими найманцями, терористами й регулярними частинами РФ на сході нашої країни, близько-близько до Кривого Рогу, а також ворог накопичує свої війська на території окупованого Криму. Тобто, ми перебуваємо безпосередньо у прифронтовій зоні. Однак (про це неодноразова наголошували криворіжці на місцевому Майдані, на 95-му кварталі) не видно, що влада стривожена діями агресора і що вона активно організовує заходи, аби захистити місто від можливої ворожої навали. Про це, зокрема, говорили там учасники мітингів і 14-го вересня, і тижнем пізніше: 21-го.


Зокрема, Володимир ФОМІЦЬКИЙ (на світлині), який воював на сході, потрапив у полон і якому вдалося повернутися після того на криворізьку землю звідти, говорив, що там “на кожному териконі, на кожному пагорбі, де ми йшли, стоїть техніка, а територія нашого міста – беззахисна. Ми не готові до опору, якщо вони захочуть сюди прийти. Я звертаюся до всіх громадян міста, щоб всі задумалися й зробили щось для того, щоб наше місто стало захищеним, щоб у нас була техніка на кожному пагорбі, щоб були дзоти і доти, щоб ми були готові до того, що на нас нападуть”. Він підкреслив, що “ще в квітні рада Майдану вимагала від міської влади, щоб у місті визначилися із заходами, які потрібні в нашому місті, але нічого не зроблено”.
Так само про цю неготовність сказала і Марина НОВИЦЬКА, яка проводила зібрання і 14-го, і 21-го вересня. Вона пов'язала це питання з обов'язковою необхідністю провести вибори в Україні: «Якщо ми зараз не проведемо вибори і у нас залишиться ця Верховна Рада, то можна ставити хрест на Україні, бо її не буде. Бо нині ми знаходимося в ситуації парадоксів. А тому спиратися на досвід інших країн, які не проводять вибори під час війни, ми не можемо. Бо на їхнє щастя, у тих країн немає такого сусіда, як Росія, який вбиває і бреше, і робить це кожен день…. Тож якщо ми не проведемо ці вибори, то це означає, що нашу країну повністю знищили...Де наша місцева рада, яка має займатися обороною міста, створенням захисних споруд? Її немає. І доти, доки ми їх не викинемо звідти, у нас нічого не зміниться. А викинути їх ми зможемо лише шляхом виборів, на жаль».
Якраз щодо виборів ці виступаючі розійшлися, бо Володимир ФОМІЦЬКИЙ вважає, що сьогодні владу мають взяти військові: “В жодній країні світу під час військових дій не проводяться вибори. Зараз будуть проходити вибори до Верховної Ради, а всі патріоти зараз - на фронті, в шпиталях, у полоні…То хто прийде до Верховної Ради? Тобто, зараз влада повинна бути у військових, вони знають, як це вести оборону в такий час і як діяти”
Необхідно підкреслити, що кожен криворіжець сьогодні має діяти усвідомлено на захист рідного міста, на захист України. А це означає, посеред іншого, - не гнутися перед місцевою владою, а примушувати її нам служити й працювати з ранку до ночі, а ще всі активні громадяни мають збирати матеріали про бездіяльних і нечистих на руку посадовців чи безпосертедньо долучатися до оборони країни, як це зробив Володимир ФОМІЦЬКИЙ та сотні іншик криворіжців.

Або — як Валерій КРИЖОВ (на світлині), який обміняв квартиру на вантажну машину і разом зі своїми товаришами так облаштував її для бойових умов, що, за його словами, кабіна та борти тепер у такій броні, що і бронебійна техніка не візьме, і вона навіть витримує удари в лоб.
Ті, хто справді хоче захистити місто і примусити владу нам служити, мають звертатися в раду Майдану (на світлині внизу),

мають об'єднуватися в одну діяльну команду і знаходити своє місце у цій діяльності.. У цій борні з дуже жорстоким і до зубів озброєним ворогом, який багато років поспіль вважався таким собі “старшим братом” України. І нині нарешті все більше людей у різних країнах починають розуміти, що путінська Росія загрожує не тільки незалежній Україні, а поступово розв'язує Третю світову війну, жертвами якої можуть стати вже не тисячі людей, навііть - не мільйони, а мільярди з катастрофою для всього людства, бо підступний і з ображеною гординею агресор *через перемогу українців над диктатурою на Майдані) має в руках таку надпотужну зброю, про яку ГІТЛЕР і мріяти не смів.

Сергій ЗІНЧЕНКО