Останні дні принесли звістку про чергові кроки горезвісного реформатора, що займає в уряді Азарова посаду міністра освіти, ТАБАЧНИКА, в напрямку викорінення з освітньої ниви української мови: для старшокласників буде скорочено кількість навчальних годин з цього предмету. Подібні «заходи» не є такими безневинними, як вони можуть здатися з першого погляду, вони є продовженням убивчого асиміляторства, практикованого зайдами впродовж століть української історії. Погляньмо, парадоксальним повтором якого лиха півторавікової давнини виповзають новітні потуги месіанського міністра національного безпросвітку, різниця лиш у тому, що в ті часи йшлося про полонізацію:
«На науку руської мови і літератури , - писав ФРАНКО в 1884 році , – випадає звичайно дві години тижнево: науку ту, особливо в вищих гімназіях, поручається людям у рідких тільки случаях до неї кваліфікованим, звичайно, суплєнтам, з професії своєї філологам або історикам, чого не буває з наукою польської мови і літератури. Чи ж дивно, що під таким проводом молодіж руська не те, що не робить ніяких поступів у цій науці, котра для неї повинна бути найближчою, але, противно, не раз навіть набирає до неї відразу» (В. СМАЛЬ. «Педагогічні ідеї Івана ФРАНКА». Київ, 1966, стор. 89).
Як бачимо, і в першому, і в другому випадках «парад веде» ніби й не царськоросійська валуєвщина, яка таємно і начисто забороняє користування українською мовою в усіх освітніх і публічних сферах, але в обох випадках розрахунок орієнтується на одну мету – розмити й асимілювати українську людність.
Якщо і в подальшому реформи ТАБАЧНИКА матимуть підтримку з боку найвищого керівництва країни, то занепокоєним вболівальникам рідної мови доведеться перейматися досвідом зарубіжних українців щодо запровадження вітчизняних недільних шкіл з вивчення рідної мови.
Микола КОРОБКО
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
