Важко було таке передбачити, але воно таки сталося: серед ворогів української журналістики (за версією Національної спілки журналістів України) опинилася... журналістка. Це генеральний директор Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії Вікторія ШИЛОВА. Як свідчить цей вердикт журналістської спільноти, скріплений у переддень Всесвітнього дня захисту свободи слова підписом голови спілки Ігоря ЛУБЧЕНКА, до того списку (а це переважно судді та керівні посадовці з держадміністрацій) Вікторія Віталіївна потрапила за те, що вона „отримавши посаду, незважаючи на спротив більшої частини журналістського колективу, незаконно звільнила групу журналістів з грубим порушенням конституційних прав на працю. При виявлених контролюючими органами фактах нецільового використання бюджетних коштів, наданих ОДТРК у рамках обласної програми підтримки ЗМІ, ШИЛОВА В. поширила заяви про утиски її журналістських прав, знецінюючи своїми заявами саме поняття свободи слова”.
Так, бо приблизно за два місяці до такого вердикту своїх колег Вікторія ШИЛОВА звернулася до глядачів 51-го, державного, телеканалу зі звинуваченнями на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації й особисто керівника цієї адміністрації Віктора БОНДАРЯ про нібито тиск з їхнього боку. За дивним збігом обставин (про це писали ЗМІ) такі звинувачення з вуст Вікторії ШИЛОВОЇ пролунали після того, як правоохоронні органи почали перевіряти використання бюджетних коштів відповідною державною компанією, оскільки їй було надано з бюджету області безпрецедентну (порівнюючи з попередніми роками) суму: близько п’яти мільйонів гривень.
Час іде, щодо цього правоохоронними органами вже навіть порушено кримінальну справу, а автор цих рядків 16-го квітня призупинив своє протестне голодування, розпочате 13-го квітня перед приміщенням Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії, і збирається поновити його в травні чи напочатку червня, але вже - під стінами Держкомітету телебачення і радіомовлення, в столиці України.
Спонукав же мене, редактора просвітянського часопису, до такого вчинку стан зі свободою слова у підпорядкованій згаданій державній телерадіокомпанії структурі: на Криворізькому міському державному об’єднанні телебачення і радіомовлення. А справа в тому, що, починаючи з 10-го березня цього року і до цих пір, наша міська просвітянська організація не має змоги скористатися радіомовленням для поширення інформації про свою діяльність, а кореспондент на громадських засадах нашого часопису Олена МАКОВІЙ (вона працює штатним редактором на місцевому радіомовленні) майже п’ятнадцять років не виходила в прямий ефір і приблизно сім років навіть не мала можливості чергувати... на телефоні, коли передачі в прямому ефірі проводили її колеги. Звичайно ж, важко уявити, що таке може відбуватися фактично в центрі Європи і за проголошеної в Україні свободи слова, але ж це факт, а не вигадка. Тепер із цим нібито покінчено, але на журналістку-просвітянку продовжується не просто тиск. Наприклад, 16 квітня, на „чистий четвер” перед Великоднем адміністрація нацькувала на журналістку цілий колектив телерадіооб’єднання. Це було зроблено під началом нинішнього його гендиректора Івана ГАЛАМАСЮКА і за мовчазної підтримки тієї ж Вікторії ШИЛОВОЇ. У відповідь на мої прохання й вимоги вона теж відбулася мовчанкою, а прямий телеефір так і не надала. А тим часом робота для Олени МАКОВІЙ уже протягом кількох років постає у вигляді ТЕЛЕРАДІОКАТІВНІ. Так хто така Вікторія ШИЛОВА і люди, які її всіляко підтримують?
Сергій ЗІНЧЕНКО
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
